Володимир Пилипенко, для Інтерфакс-Україна
В Кримінальному кодексі України є стаття 375, якою передбачено відповідальність за постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови.
Ця норма виглядає суперечливою з точки зору положень Конституції України, що гарантує незалежність судової гілки влади від будь-якого втручання.
Про те, що ця стаття використовується для здійснення незаконного впливу на суддів зазначено і в Щорічній доповіді Вищої ради правосуддя «Про стан забезпечення незалежності суддів в Україні» від 9 квітня 2019 року. В ній вказано, що внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення суддею злочину, передбаченого статтею 375 Кримінального кодексу України, часто використовується як неправомірний вплив та тиск на суддю для прийняття певного рішення у справі.
Більше того, Група держав проти корупції Ради Європи (GRECO) вже неодноразово рекомендувала Україні «скасувати кримінальну відповідальність суддів, за ухвалення неправосудних рішень, що передбачена в статті 375 КК України, та/або, як мінімум, іншим чином забезпечити, що це та будь-яке інше положення про кримінальне правопорушення криміналізують виключно умисні порушення у сфері судочинства, а правоохоронні органи не зловживають такими нормами для неправомірного впливу та тиску на суддів».
Натомість, для нової влади зауваження GRECO, очевидно, нецікаві. Так як представники фракції «Слуг народу» зареєстрували в парламенті законопроект № 3500, яким запропонували внести зміни до ст. 375 КК і встановити кримінальну відповідальність за постановлення суддею (суддями) упередженого судового рішення (вироку, ухвали або постанови), в якому завідомо неправильно застосовано норму матеріального права, або яке постановлено з грубим порушенням норм процесуального права, або в якому завідомо є невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
З таких норм вбачається, що тепер законність чи незаконність рішення суду, питання про те чи суддею були дотримані норми матеріального чи процесуального права і чи відповідають висновки суду фактичним обставинам справи буде залежати від думки слідчих чи прокурорів, а не від рішення апеляційної чи касаційної інстанції. Як би то мало бути в правовій державі.
Такі норми, прямо суперечать статті 124 Конституції України, якою передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. А також статті 126 Основного Закону, якою передбачено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється.
Більше того, запропоновані зміни не відповідають і ст. 14 Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС, в якій передбачено, що «в рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод».
Однак положення законопроекту, які легалізують вплив правоохоронних органів на судову гілку влади, не мають нічого спільного із забезпеченням незалежності судів, що передбачено у вказаній Угоді.
Такі норми фактично дозволятимуть притягувати до кримінальної відповідальності суддів за рішення, які не подобаються прокурорам.
От просили прокурори призначити покарання у вигляді 10 років позбавлення волі, а суддя вирішив, що не має для цього законних підстав – все висновки суду не відповідають фактичним обставинам і можна відкривати кримінальне провадження щодо самого судді. Бо не має чого думати йому по-іншому, а ніж так, як вже зазначали прокурори в обвинувальному акті.
Заради справедливості варто зазначити, що одним із альтернативних проектів передбачено цілковите виключення з Кримінального кодексу статті 375. Тому залишається надіятись, що здоровий глузд переможе і депутати приймуть саме його.
«КОНСТИТУЦІЙНІ ПРИПИСИ ЩОДО НЕЗАЛЕЖНОСТІ СУДДІВ НІВЕЛЮЮТЬСЯ ВНАСЛІДОК ЮРИДИЧНОЇ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ СТАТТІ 375 КРИМІНАЛЬНОГО КОДЕКСУ УКРАЇНИ», – РІШЕННЯ КСУ
Конституційний Суд України 11 червня ухвалив Рішення у справі за конституційним поданням 55 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України статті 375 Кримінального кодексу України (далі – Кодекс). Цим Рішенням Суд визнав неконституційною оспорювану статтю Кодексу.
