26 березень 2024, Вівторок, 21:52

Чи потрібно робити товарну контрабанду злочином

21 Червня 2018г.
Dacb1cae11e80a820eccd2c5e26da6c2

Олексій Бебель, для Резонансу

На цьому тижні однією з топових тем була боротьба з контрабандою. При цьому Міністр внутрішніх справ України Аваков А.Б. висловив думку, що необхідно знову ввести кримінальну відповідальність за так звану товарну контрабанду. І ця пропозиція знайшла підтримку в Прем’єр-міністра України Гройсмана В.Б.

Не заперечуючи право на існування такої позиції, зауважу, що переш ніж вдатися до цього кроку слід зважити усі «за» та «проти», оскільки все ж таки метою визнання певних дій злочином є принаймні скорочення негативного явища, а чи можливо це здійснити у такий спосіб?

Передусім потрібно з’ясувати причини виникнення контрабанди та задуматися над тим чи дійсно діючі на сьогодні ставки зборів та податків, що справляються при митному оформленні товарів, відповідають реаліям економічної спроможності імпортерів, а також доходам населення.

Найяскравіший приклад цього так звані «євро бляхи». Не скажу, що я є прихильником такого «імпорту», оскільки він тягне за собою дуже багато «але», починаючи від фактичної утилізації застарілого транспорту на нашій території та закінчуючи безконтрольністю його використання.

Утім чому виникла ця проблема? Чи не тому, що ввезення недорогого авто з-за кордону просто не по кишені більшості громадян, а вітчизняний автопром м’яко кажучи не пропонує нічого альтернативного у межах «ціна-якість»? І чи не у тім біда, що відсутність вітчизняного «народного автомобіля» помножено на великі відсотки за кредит у разі, якщо хтось із пересічних громадян вирішить придбати навіть українське нове авто?

Інше питання – продукти харчування, одяг, побутова техніка, комп’ютери, телевізори та інша апаратура. 

Я розумію, коли ставляться «захисні» бар’єри для товарів, що виробляються в Україні. Підкреслюю – виробляються, а не пригвинчується кришка чи розфасовується по коробках.

У такому разі ми маємо розуміти, що за відсутності конкурентоздатного вітчизняного аналогу і при значних «імпортних» податках, такі товари будуть придбавати у контрабандистів, або вони будуть реалізуватися через торгову мережу, але ввезені «в сіру», якщо не «в чорну».

Закони ринку, маю надію, ніхто у нас перемогти не хоче? 

Тепер щодо санкцій. Так, за деякі злочини їх потрібно зробити «драконівськими». Це злочини проти особи, проти статевої свободи, розбійні напади, грабежі... Багато де потрібно бути безжальними.

Але економічні злочини? Наведу загальновідомий для всіх, хто має вищу юридичну освіту приклад. Коли під час Великої Французької революції ввели за кишенькові крадіжки міру покарання – страту на гільйотині, то найбільше таких крадіжок відбувалося саме у натовпі, що спостерігав за публічною стратою.

Стосовно ж контрабанди зауважу, що до часу її декриміналізації на початку 10-их років, таких кримінальних справ порушувалося відверто кажучи не дуже багато, а до суду доходило ще менше.

Для наочності наведу цитату з інформації Верховного Суду України початку 2008 року: «Як свідчить судова статистика, у першому півріччі 2007 р кількість розглянутих судами кримінальних справ щодо вчинення контрабанди збільшилася на 63,5 %, вироки постановлено у 83 справах». 

Масштабно? А тепер, за нинішнього стану досудового розслідування, коли у слідчого може бути одночасно 200 – 300, а то й більше кримінальних проваджень, скільки таких злочинів буде розслідувано та направлено до суду? А скільки буде засуджено?

Якщо за рік 20, то й добре.

Тож давайте замислимося – навіщо город городити? 

Цілком зрозуміло, що контрабанда товарів, що здійснюється вагонами, вантажівками та контейнерами не може «працювати» без сприяння посадовців багатьох органів, що мають з нею боротися.

Причому не «за красиві очі».

Тож чи не перенацілити свою увагу саме на це питання. Тобто провести аналіз експорту – імпорту товарів, визначити ті групи з низькими ставками, що останні роки збільшилися до ввезення при скороченні інших груп (особливо подібних), перевірити обґрунтованість визначення митної вартості (як щодо штучного завищення, тим самим «заганяючи» у «сіре» ввезення, так й заниження), вивчити експортні операції на предмет підміни заборонених до вивезення товарів, товарами інших груп…

Коротше кажучи є спеціалісти, що усе це прекрасно знають і розуміють, а тому можуть допомогти визначити «больові» точки. А там вже справа техніки у яку, із зрозумілих причин, вдаватися зараз не буду.

Якщо ж не боротися саме з тими, хто «допомагає» ввозити контрабанду, то у разі її «криміналізації» будуть лише зростати «тарифи» на такі «послуги» та розширятися коло органів, що будуть у цьому задіяні.

Бо ж навряд чи можна серйозно ставити за мету подолання явища, що в усьому світі існує уже кілька тисяч років. А тим більш ще й виокремлювати деякі товари, за незаконний експорт яких пропонується вводити кримінальну відповідальність, якщо, звісно, це не питання захисту національних інтересів.

Так, я цілком підтримую введення кримінальної відповідальності (й дуже суворої) за експорт деревини, а не готових виробів з неї, оскільки захист наших лісів перевищує інтереси її закордонних споживачів.

Натомість я не можу зрозуміти чому ми маємо вводити кримінальну відповідальність за експорт тютюнових виробів? Нехай цих контрабандистів притягують до кримінальної відповідальності у тих країнах, куди вони їх везуть. У нас достатньо конфіскації товару, транспортного засобу, яким його перевозили та адміністративного штрафу. 

До речі. Я хочу помилятися, але спробую дати прогноз експерименту щодо участі працівників МВС та Національної поліції, зокрема, у проведенні митного оформлення, у тому числі знаходження їх у зоні митного контролю.

Спершу «кордон стане». Товари просто не будуть подаватися до митного оформлення, крім звичайно тих, що ідуть у «білу» чи навіть у «прозору».

Оскільки зменшиться обсяг «сірого» імпорту, то само собою скоротиться сума сплачена до бюджету. При цьому певні товари на внутрішньому ринку, що зазвичай реалізуються на ринках і мають, цілком зрозуміло, контрабандне походження, значно зростуть в ціні, або ж залишаться у торгівельній мережі лише їх «білі» аналоги, але за значно вищими цінами.

Водночас певна частина людей, які в умовах сучасної економічної кризи торгує цими товарами, або ж втратить роботу взагалі, або їх доходи упадуть у рази.

З огляду на те, що певна частина товарів «сірого» імпорту використовується в сфері послуг та громадського харчування, знову ж таки можна прогнозувати зростання цін й там.

І це я вже не кажу про черги на кордоні та затоварені контейнерні майданчики в портах. Нехай цього не буде.  

При цьому з метою унеможливлення обростання поліцейських корупційними зв’язками їх потрібно буде міняти постійно. З поста на пост. Та й щоб взагалі бажано були не місцеві, а з іншого регіону. Інакше буде як у Чичікова в безсмертних «Мертвих душах», коли суворий чиновник одного дня скаже: «Можна!». 

Тож наскільки вистачить людей та сил для цього експерименту? Що робити з товарами, які через зависокі податки інакше як у «сіру» не повезуть, а відрахування до бюджету від їх неввезення скоротяться? Як відреагує населення на можливе підвищення цін?

А цей ще я мовчу про так звану прикордонну торгівлю.

І насамкінець хотів би привернути увагу до, на мій погляд, позитивного досвіду зацікавлення службовців у боротьбі з контрабандою, що застосовувався прикордонною вартою Російської Імперії. Зокрема там було передбачено матеріальне заохочення як тим, хто доніс про факт контрабанди, так й самим службовцям варти у разі її виявлення.

При цьому Статут визначав чіткий розмір такої винагороди, що не давало змоги керівництву довільно визначати кому і скільки має бути виплачено коштів від реалізації конфіскованих товарів.

Тобто варта була прикордонною та митною службами одночасно, підпорядковуючись Міністерству фінансів. ЇЇ чисельність на усю Російську Імперію становила трохи більше 36 тис. чоловік, з яких лише 1033 були офіцерами.

При цьому в 1913 році економічний ефект від боротьби з контрабандою було оцінено у 370 млн. рублів, тоді як загальні видатки на прикордонну варту за цей же рік становили лише 25 млн. рублів. 

Отже, не в’язницею для контрабандистів, а боротьбою з корупцією, помноженою на зацікавленість від своєї роботи державних службовців, а також розумним визначенням податків та зборів цілком можливо значно знизити обсяги незаконних експортно-імпортних операцій.

9
Олексій Бебель Аналітик «Kyivstratpro», адвокат, голова Адвокатського об’єднання «Бебель, Демура і партнери»