Літом 2017 року, виявивши умисні порушення в діях ВККСУ (1 порушення) під час конкурсу до Верховного Суду, звернувся до НАБУ щодо відкриття кримінально провадження за частиною 1 статті 364 КК України.
НАБУ відмовило в реєстрації звернення, вказавши, що не вистачає одного елементу складу злочину.
Ви не повірите, але ним є умисел.
На мій погляд, щоб робити такі висновки, треба хоча б допитати осіб.
У грудні 2017 року направив повторне звернення за цією ж статтею КК України, до якого увійшли усі порушення ВККСУ (3 порушення).
І знову відмова.
09 лютого 2018 року суд зобов'язав НАБУ внести до реєстру відомості про кримінальне провадження за моєю заявою і розпочати розслідування.
Сьогодні отримав від НАБУ витяг з реєстру про внесення таких відомостей.
Однак, є один нюанс.
Детектив пише, що, на думку заявника, службові особи ВККСУ вчинили службову недбалість (частина 1 статті 367 КК України).
Якщо Ви ознайомитесь з моєю заявою, то побачите, що завжди стверджував про наявність ознак злочину, передбаченого частиною 1 статті 364 КК України.
Навіщо детектив спотворив зміст моєї заяви у реєстрі?
На мою думку, для того, щоб передати справу до іншого органу (стаття 367 КК України не їх підслідність).
Гадаю, що це ГПУ.
Але ж, щоб змінити кваліфікацію, то треба ж хоча б допитати членів ВККСУ.
Висновок: НАБУ не бажає розслідувати кримінальне провадження щодо конкурсу до Верховного Суду.
Чому?
Переконаний, що ні одне кримінальне провадження, яке знаходиться у НАБУ, не варта цього.
Чому?
Бо тут потерпілими є вся країна, у тому числі і працівники НАБУ.
Право на справедливий суд належить усім.
Більше того, НАБУ не бажає розслідувати порушення щодо формування касаційної інстанції стосовно розгляду їх справ, однак вболіває за чесне обрання суддів Антикорупційного Суду.
А я вже й аналіз дій ВККСУ провів за НАБУ:
Що хочу сказати?
Працівники НАБУ, якщо Верховний Суд формувався з такими відвертими порушеннями закону, то це комусь було потрібно.
Кому і для чого?
На це питання саме Ви зобов'язані дати відповідь суспільству.
На жаль, Ви не хочете цього.
Чому?
Хто дасть відповідь на це запитання?
Час.
...
Пам'ятаєте, під час конкурсу до Верховного Суду ВККСУ стверджувала, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон) не визначає іспит в межах кваліфікаційного оцінювання як кваліфікаційний, а тому на нього не поширюється правило успішного складання, котре встановлено тим же Законом для кандидата на посаду судді першої інстанції.
Це 75% балів за два його етапи (157,50 балів).
Тоді цитував одну норму Закону, котра іспит в межах кваліфікаційного оцінювання називала кваліфікаційним, однак ВККСУ не хотіла це чути, як і суд першої інстанції.
Зараз прочитайте, який висновок зробив Верховний Суд.
"Колегія суддів зазначає, що судді (кандидати на посаду судді) в обох випадках проходять кваліфікаційний іспит, однак в процесі добору такий іспит є самостійною стадією, наслідком успішного проходження якої є зарахування кандидатів до резерву на заміщення вакантних посад судді та визначення їх рейтингу для участі у конкурсі на зайняття вакантної посади судді (пункти 11-13 частини першої статті 70 Закону №1402), в той час як в процесі кваліфікаційного оцінювання кваліфікаційний іспит є лише одним з етапів такого оцінювання, недостатнім для формування рейтингу кандидатів для участі у конкурсі на зайняття посади судді Верховного Суду (стаття 85 Закону №1402, пункт 2.5 Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді)."
Таким чином, Верховний Суд погодився з моїм твердженням, однак відмовив у задоволенні позову.
Верховний Суд сказав, що ці кваліфікаційні іспити в межах різних процедур, а тому правила успішного складання також різні.
"Таким чином, судді (кандидати на посаду судді) Верховного Суду, на відміну від суддів (кандидатів на посаду суддів) місцевого суду, не проходять встановленої статтями 70, 72 процедури добору, але проходять процедуру кваліфікаційного оцінювання (глава 1 Розділу V Закону №1402). Обидві вказані процедури за своєю правовою природою є різними."
Зараз послухайте, що в них "різне". Верховний Суд про це забув сказати.
1. Вони встановлюють рівень професійної компетентності особи на посаді судді.
2. Складаються з двох етапів.
3. Ці єтапи є однаковими.
Отже, ці кваліфікаційні іспити однакові.
Верховний Суд повністю проігнорував мій правовий аналіз приписів Основного Закону (жодної згадки).
Коротенько про мій аналіз.
Конституція України встановлює базові вимоги до посади судді першої інстанції і каже, що інші можуть встановлюватися законом.
Тільки законом.
Вона також каже, що до суддів вищих інстанцій можуть встановлюватися додаткові вимоги (більші).
Тільки законом.
Питання до фахівців в галузі права: якщо вимоги щодо професійної компетентності судді першої інстанції в частині успішного складання кваліфікаційного іспиту встановлені законом, то чи може така аналогічна величина кваліфікаційного іспиту для суддів вищих інстанцій визначатись разовим (не нормативно-правовим актом) актом ВККСУ?
Чи може вона бути меншою від вимоги щодо успішного складання кваліфікаційного іспиту для суддів першої інстанції?
Якщо законодавець не встановив правило успішного складання кваліфікаційного іспиту для суддів касаційної інстанції (давайте забудемо про приписи Основного Закону на хвилинку), то чи виник у ВККСУ обов'язок застосовувати у такому випадку аналогію закону з урахуванням того, що кваліфікаційні іспити в межах двох процедур (добір і оцінювання) є однаковими?
Як на мене, то відповіді очевидні і не користь ВККСУ та Верховного Суду.
Знаєте, чому Верховний Суд відмовив у задоволенні позову?
Справу розглядали троє суддів, які під час кваліфікаційного іспиту у конкурсі не набрали 157,50 балів.
Вони розглядали справу, маючи реальний конфлікт інтересів, оскільки у разі задоволення позову визнали б, що їх перемога у конкурсі протирічить закону.
А перебування на посаді судді Верховного Суду порушує право громадян на справедливий суд у найвищій судовій інстанції.
СУД ЗОБОВ’ЯЗАВ НАБУ РОЗСЛІДУВАТИ СХЕМИ КУРЧЕНКА ТА ЛОЖКІНА В ІНТЕРЕСАХ ПОРОШЕНКА
