Щодо поборів на державному кордоні (не плутати з лінією розмежування в зоні АТО)
Традиції збереглися з радянських часів, хоча деякі зміни, у тому числі позитивні мають місце. Так, після скасування кримінальної відповідальності за так звану «товарну контрабанду» в рази зменшився «дохід» митників, прикордонників, а також присутніх у технологічних схемах пропуску ветеринарів-санітарів, екологів, радіологів тощо.
Практично позбулись своїх прямих «доходів» представники міліції (поліції) і спецслужби, фіскали, хоча опосередковано через оперативно-розшукову діяльність можуть мати зиск, якщо кваліфіковано й наступально працюють.
Судді й прокурори тільки в очікуванні адмінпротоколів, особливо із великими товарними партіями, що затримані за порушення митних правил. Тут уже їх поле, й нікому більше вони косити на ньому не дозволять.
Які суми неправомірної вигоди загалом отримують посадовці в пунктах пропуску залежить від місця їх розташування, пропускної спроможності та деяких інших чинників. Наприклад, тільки митники за місяць можуть «збирати» від 5 до 50 тисяч доларів для передачі «на гору», не рахуючи свого інтересу.
Яким чином з цим боротися? Младореформатори кажуть, що потрібно Марушевських поставити на чолі кожної з митниць, й побори відійдуть в минуле. Згоден частково. Такі, як молода одеська митна команда, потрібні, але не на чолі митниць, а в рядових. Хай вони одягнуть бушлати й вийдуть на митні контролі безпосередньо в пунктах пропуску – саме звідти починається рух коштів неправомірної вигоди.
На жаль, якщо не бере «хабар» начальник митниці, не означає, що зупинилась схема поборів серед його підлеглих. Це стосується й інших структур.
Щодо так званої «внутрішньої контрабанди» в зоні АТО
У контексті обставин, які ми досліджуємо, це той же державний кордон, тільки з іншими нормативним регулюванням й відомчим наповненням (фіскали, прикордонники, спецслужба, поліція, військові).
Там використовуються аналогічні сили й засоби для поборів з людей і бізнесу. Задля справедливості, маємо зазначити, що не усі структури у тих чи інших пунктах пропуску через лінію розмежування приймають участь в організації незаконного отримання матеріальної вигоди. Тут є випадки, коли в цьому напряму діють лише окремі особи, або невеличкі групи одного чи кількох відомств. Поряд війна, більше патріотичності, порядності й відповідальності. Ми маємо про це обов’язково говорити, й не стригти усіх під одну гребінку, особливо в тих надзвичайно тяжких і небезпечних умовах.
Інша справа великі київські «хабарі» від підприємств, що здійснюють комерційну діяльність, пов’язану з поставками товарів і послуг на тимчасову окуповану територію, або навпаки. Не вірте тим, хто каже, що вони працюють на території так званих ДНР і ЛНР, але переєструвалися на контрольованій владою території й платять податки виключно в український бюджет. Неправда.
Усі підприємства, які переміщують товари і послуги через лінію розмежування платять одночасно в бюджети України й самопроголошених республік офіційно встановлені податки і збори.
Окрім того, систематично за неофіційно встановленими тарифами платять хабарі київським і донецько-луганським посадовцям, які контролюють ці процеси. Що стосується енергоносіїв – відкати надзвичайно великі, мова йде про сотні мільйонів доларів щомісяця для владних еліт.
При цьому порушення умов і строків відкату може мати плачевні наслідки для підприємств і їх керівників, а саме звинувачення у фінансування терористів, що на сьогодні небезпечніше, ніж підозрюватись в організації наркотрафіку.
Усі ці розклади владі відомі, й саме нею накладено заборону на розкриття даної інформації, оскільки важко відмовитись від таких «благ війни». Відбувається системне фінансування терористичних організацій за підтримки й часто при безпосередній участі відповідальних державних органів.
На цьому фоні пропадає бажання й не вбачається за необхідне аналізувати сьогодні окремі стогривневі побори, які, звичайно, мають місце в пунктах пропуску зони АТО.
