Чи то довгий карантин дається взнаки, чи то, як каже президент Зеленський, високосний рік у всьому винний, але в країні триває кримінальний «бєспрєдєл». Чисельні повідомлення про замінування, поодинокі вибухи (на щастя, без жертв), дивний інцидент з луцьким терористом, відразу за ним – пригода із терористом полтавським, розстріл бізнесмена під Києвом.
У цієї історії була і перша «серія»: коли я, як народний депутат України, намагалася з’ясувати, скільки коштів з державного бюджету України виділено на боротьбу із коронавірусом і як вони витрачаються. Нагадаю, що, за твердженням Мінфіну, «коронавірусний фонд» становив 64,7 млрд. гривень, з яких чимала частина пішла на потреби Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Передусім із приходом Дейтона під загрозою звільнення опиняється глава НАБУ Артем Ситник. Знамените «соросятко», яке так необачно поділилося з публікою своїми одкровеннями щодо його роботи на Хіларі Клінтон. Тепер на Ситника чекають – не дочекаються слідчі ФБР, аби провести більш предметну розмову щодо українського втручання в американські вибори на боці Демократичної партії США.
Ще раз повертаючись до, власне, судової реформи. Нагадую, в останніх рекомендаціях Венеціанської комісії взагалі мовилося про те, що постійне існування системи участі міжнародних експертів з наданням вирішальної ролі у відборі складу Вищої ради правосуддя може піднімати питання конституційного суверенітету. Саме таким бачить роль всіх цих комісій Венком, а про формування списку дозволених активістами іноземців у її висновках чомусь – ані слова. Дивно, чи не так?
Головний санітарний лікар Віктор Ляшко заявив, що у його відомстві прорахували сценарії «поведінки» коронавірусу в Україні. І не два чи три сценарії, а, на хвилиночку, 81. Не знаю, звідки у МОЗ така варіабельність. Але знаю точно, що якщо говорити не про епідемію як таку, а про гроші, виділені на боротьбу з нею, сценарій їхнього «життя» в Україні є лише один: зникли невідомо куди.
Побічним ефектом всій наших революцій та Майданів є виникнення когорти різномастих активістів. І ладно би вони займалися активізмом у вільний від роботи час. Тут би ніхто не став заперечувати. Але активізм за останні роки (особливо за останні шість) і сам став роботою, чи то пак сферою діяльності, за яку добре платять. Причому платять за кордоном. «Податись на грант» нині так само звично, як «сходити на каву». І в цьому знову таки не було б нічого поганого, як би мова йшла про порятунок бездомних тварин чи якісь екологічні акції, які схвалила би Грета Тунберг.
Всі ми знаємо біблійний вислів про те, що молоде вино не вливають у старі міхи. Але Порошенко пішов ще далі. Він плеснув у старі міхи навіть не вино, а «Боржомі» і чекав, що воно перетвориться на шляхетний виноградний напій. Але дива не сталося.
Для багатьох ухвалення «антиколомойського» закону – це історія про те, як одному нахабному олігарху дали по загребущих руках. Але у мене є інше трактування. Я бачу продовження несправедливості та безчесної гри, котра триває з 2014 року. А також неймовірний симбіоз вчорашніх недругів – Порошенка та Зеленського, які об’єднали зусилля, коли їхні інтереси співпали.
Що значить – громадська рада розглядатиме кримінальну справу? Як? У який спосіб? Проведе слідство, допитає свідків, огляне речові докази? Але ж у неї на це немає ані прав, ані можливостей. А якщо не це, то що вона тоді робитиме? Просто сформує ставлення до пані Чорновол та її діянь і закине це ставлення в маси? І все це – під егідою президента?
28 квітня парламентський комітет з правоохоронної діяльності ухвалив рекомендувати Верховній Раді прийняти за основу законопроект № 3133, де я виступаю одним зі співавторів. Не скажу, що це був історичний день (аби не переборщити з пафосом), але певною мірою цей день був значимим. Хоча б тому, що, по-перше, цей законопроект відкриває шлях до звільнення директора НАБУ Артема Ситника за вчинення адміністративного правопорушення, пов’язаного з корупцією.
А если серьезно, то зачем Зеленскому Саакашвили? (Тем более, что последнего заждались в Грузии – там великого реформатора собираются судить – в том числе, и за коррупцию). Есть несколько версий относительно того, с чем связано подобное «воскрешение». Одна из них – угодить Америке, и это тоже стоит принять во внимание. А другая заключается в том, что президент пошел на такой шаг от отчаяния.
Справа Єрмака тепер стане черговим предметом торгу за збереження посади Ситника, бо якщо той поведеться «розумно» і не стане кусати близьку до Зеленського персону, в нього з’являється шанс зберегти за собою крісло. Отож, найближчими днями влада замість долання наслідків коронавірусу займатиметься нейтралізацією цього скандалу. Бо в кожного своя корона, і декому вона дуже тисне, проте скидати її добровільно ніхто не збирається.