23 березень 2024, Субота, 02:24

Військовий прокурор Петро Візнюк: Не завжди відчуваємо в оборонному відомстві бажання знати об’єктивний стан справ

12 Жовтня 2016г.
2

Поки ідея «Державного бюро військової юстиції» десь у повітрі, на землі - протидія розкраданням військового майна та земель оборони традиційно є головним болем хіба що військової прокуратури. У далекому 2010 представник МОУ зізнався, що армійці навіть гадки не мають щодо десятків тисяч земельних гектарів та розташованих там об’єктів. Їхню вартість вони оцінили, коли їм буквально під ніс це тицьнули військові слідчі.

Землі оборони збирають і досі. Зокрема, на Півдні, де сотка землі біля моря стає діамантовою. Але у Міністерстві оборони не всі у захваті від активізації правоохоронців. В інтерв’ю «Резонансу» перший заступник військового прокурора Південного регіону України Петро Візнюк також розповів про російських запроданців із Військово-Морський Сил та про адмірала ВМСУ, з якого намагались зробити зрадника.

Петро Візнюк

Петро Візнюк: Збереження майна і земель Міністерства оборони України, Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України та інших формувань, а також підприємств оборонно-промислового комплексу - це один з пріоритетних напрямків нашої діяльності, як і забезпечення обороноздатності та боєготовності військ. І у нас чимало випадків, особливо у Білгород-Дністровському районі і загалом у Одеський області, де ми повернули ці землі державі.

2016 року військовими прокурорами гарнізонів та апаратом прокуратури Південного регіону у сфері земельних відносин до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості щодо 49 кримінальних правопорушень, а також до суду спрямовано 284 позови щодо земель оборони, загальною площею 2 759,79 га. Цього року оборонному відомству реально повернуто 2 439 га вартістю понад 61,7 млн. грн.

«Резонанс»: А для чого взагалі військовому відомству потрібні землі?

Петро Візнюк: На початок незалежної України чисельність Збройних сил нараховувала біля 900 тисяч. В кожному обласному центрі були дивізії, полки і для навчань у кожному регіоні був свій полігон. З 1991 року армію почали скорочувати і з майже мільйонної зробили 150-тисячну. Безумовно, вивільнились і військові містечка, землі. Але на державному рівні не було рішення: що ж із тими землями робити. Поки поруч були військові частини, їх охороняли силами військ. Але охороняти величезну територію одним-двома військовослужбовцями - складне завдання. Тому поступово будівлі, споруди і на полігонах, і на аеродромах - були розібрані місцевими комерсантами та населенням. Землі оборони почали використовувати не за цільовим призначенням. І підприємці, і місцева влада. За підрахунками експертів, у нашому регіоні не за призначенням використовується біля 25-30 тис га земель оборони, насамперед військові полігони та вивільнені військові містечка в Одеській, Миколаївській, Запорізькій, Дніпропетровській, Херсонській та інших областях.

Щороку прокуратура ініціює у судах скасування незаконних рішень органів місцевого самоврядування та відновлює порушені права держави. Проте подібні випадки і досі мають місце.

Болюче питання – об’єктивний облік і  інвентаризація земель оборони, які досі на належному рівні не проведено. У деяких випадках взагалі відсутні правові документи на землю. Є лише рішення, датовані 50-60 рр. минулого століття, що таку-то землю передано військовому відомству. Але кадастрових номерів немає, державних актів на землю немає, меж - не відміряно. І захищати інтереси держави в судах - дуже складно ...

Відповідно до облікових даних Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України у зоні відповідальності прокуратури Південного регіону перебуває 511 земельних ділянок Міністерства оборони України, загальною площею 145 494,2 га. При цьому між обліковими даними за формою № 405 Головного КЕУ ЗСУ та даними Держгеокадастру (Держземагенції) маються розбіжності на загальну площу 47,3 тис га.

Ми звернулись до Міноборони, аби вони визначили наявну потребу в утриманні територій та їхню придатність для подальшого використання ЗСУ. Нині збільшується чисельність військовослужбовців, утворюються нові військові частини. І міністр разом з начальником Генерального штабу мають визначити: де будуть дислоковані військові частини, який обсяг земель їм потрібен для виконання завдань, бойових навчань. Щодо утримання і використання зайвої площі землі, яка не буде використовуватися за цільовим призначенням для потреб оборони, необхідно прийняти  рішення - передати місцевій владі або дозволяти використовувати фізичним юридичним особам у господарських цілях (вирощувати сільськогосподарські культури) на законних підставах.

Підкреслюю, на цих землях можуть успішно займатись і сільгоспвиробництвом за погодженням з органами місцевої влади, але виключно у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів. Це вимоги статті 4 Закону України “Про використання земель оборони”. І МОУ має отримати за це грошову компенсацію.

Було б доцільно на законодавчому рівні затвердити порядок передачі земель оборони та форму укладення безпосередніми землекористувачами договорів про спільну діяльність на прозорих конкурсних засадах. А також погодження таких договорів із Міністерством оборони України.

11377130_827255284024177_5822389701419614742_nВраховуючи, що десятки тисяч військовослужбовців в Україні не мають житла (лише в Одеському гарнізоні понад 3,3 тисяч осіб перебувають на квартирному обліку), ці кошти можна було б використати для будівництва житла та соціального захисту військовослужбовців.

До речі, порушення законодавства є і під час спільної діяльності з будівництва житла. Так, у вересні 2016 військовою прокуратурою Одеського гарнізону до ЄРДР внесено відомості про службове зловживання представників Південного оперативного командування і Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва ЗСУ. Кримінальне провадження відкрито за ч. 2 ст. 364 КК України. Йдеться про будівництво у місті Одесі по вул. Фонтанська дорога, де Південне КЕУ уклало договір про будівництво житла в порядку пайової участі із ТОВ «Обрій». Вважаємо, що державою недоотримано 1652 кв.м. житла для військовослужбовців вартістю 14,6 млн. грн. Таких випадків є десятки.

«Резонанс»: Повертаючись до теми земель оборони, які найпоширеніші порушення у цій сфері?

Петро Візнюк: Використання військовими частинами та формуваннями земельних ділянок без оформлення речових прав (отримання державних актів на право користування землею, державної реєстрації прав на землю) або за державними актами старого зразку; протиправна зміна цільового призначенню; незаконне вилучення земель оборони органами державної влади та місцевого самоврядування, незаконне відчуження або передача в оренду за удаваними правочинами, самовільне захоплення тощо.

Наприклад, Тарутинський полігон на Одещині. Ще 2008 року райдержадміністрація забрала понад 28 тис га землі - фактично весь полігон. Уклали договори оренди із фермерськими господарствами, і на землях оборони наразі вирощують зерно, соняшник, пшеницю та інші сільськогосподарські культури. Комерсанти збагачуються, а армія від того нічого не отримує. Ми це розпорядження РДА оскаржуємо і вже доходимо Верховного суду.

Виявлено і факт самовільного захоплення вже цього року селянським фермерським господарством трьох земельних ділянок згаданого полігону колишнього військового містечка № 11 - площею 241 га  і вартістю 6,7 млн. грн. Аналогічним чином службові особи СФГ заволоділи і земельною ділянкою площею 1000 га. За наведеними фактами у серпні 2016 військова прокуратура Білгород-Дністровського гарнізону розпочала кримінальні провадження за ч. 1 ст. 197-1 Кримінального Кодексу України.

«Резонанс»: У Південному регіоні, а саме у Миколаївській області знаходиться і скандальновідомий Широколанівський полігон. Саме там взимку військовослужбовці скаржились на нелюдські умови та влаштовували походи до прокуратури ...

Петро Візнюк: Це класичний приклад службових зловживань. За наявною інформацією, командир військової частини А1890 полковник Микула зареєстрував на свою доньку і зятя сільськогосподарську фірму ПП «Д.І.М.». У квітні 2014 року він уклав із ними договір про спільну обробку 477 га земель 235 загальновійськового полігону «Широколанівський». Цього року у березні, попри реальний конфлікт інтересів, Микула підписав від імені військової частини А1890 ще й додаткову угоду, збільшивши площу переданих у користування приватному підприємству  земель оборони до 617,31 га. І не забув забезпечити найсприятливіші умови для родинного бізнесу, зокрема, плату за користування землями оборони вдвічі меншу за ринкову (711 грн. замість 1,5–1,8 тис грн). З метою притягнення  Микули І.М. до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, пов’язаних з корупцією, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, прокуратурою регіону матеріали щодо вказаного факту 14.08.2016 направлено до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, як спеціально уповноваженого органу у сфері запобігання корупції.

Проведена у серпні 2016-ого ревізія виявила прострочену дебіторську заборгованість ПП «Д.І.М.» перед військовою частиною на суму майже півмільйона грн. (наразі погашено). І факти умисного ухилення від сплати земельного податку через службове підроблення. Так, 2011-2014 рр. бюджет недоотримав земельний податок у 114 тис. грн. за використання у сільськогосподарських цілях земель полігону та податок із отриманого прибутку на суму 1,4 млн. грн. від спільної діяльності в/ч А1890 з ТОВ «СВГП «СОЛОХА», СФГ «Волощакевич», ФГ «Алеся», ПП «Д.І.М.» та ТОВ АФ «Трихатське-Агро». Для ухилення від податкових сплат у офіційні документи – декларації про плату за землю та податкові звіти про використання коштів неприбутковими установами та організаціями – вносились неправдиві відомості про нібито формування 100 % пільги на сплату земельного податку та податку на прибуток. За цим фактом 7 вересня апаратом військової прокуратури Південного регіону України до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 212 та ч. 2 ст. 366 ККУ.

«Резонанс»: У військовому відомстві підтримують активізацію роботи прокуратури?

Петро Візнюк: Складне питання … Навіть судячи з того, як Міністерство оборони захищає згаданого командира Широколанівського полігону. Я мав зустріч із Міністром та його заступником Павловським. Щодо Микули є чотири кримінальних провадження і адмінпротокол про корупційне правопорушення. Проте він і далі на посаді. У нього на початку року солдати з 53-ої бригади бовтались по горло у болоті та грязі, але йому не до того -  він разом із родиною фермерством опікується. Ми підрахували, що на землях оборони військова частина А1890 недоотримує на рік до 20-25 млн. грн. На ці кошти можна забезпечити нормальні умови для проживання військовослужбовців, побудувати учбові поля, багато іншого.

Не завжди ми відчуваємо у оборонному відомстві бажання знати об’єктивний стан справ. Особливо у квартирно-експлуатаційний службі. Землі оборони - це потужна корупційна складова і прихована форма збагачення командирів військових частин. Іноді у захопленні земель оборони та їх незаконній забудові задіяні безпосередньо посадовці квартирно-експлуатаційних підрозділів та державних підприємств. Зокрема, начальник Котовського КЕУ за дев’ять років надав близько 50 дозволів на землю під будівництво приватних гаражів в межах території військового містечка № 1 (вул. Армійська м. Подільськ Одеської області). Громадяни навіть встигли оформити права приватної власності за відсутності будь-яких прав на ці земельні ділянки. Службові особи ДП МОУ «ОЗБМ» у 2013-2016 рр. уклали з ТОВ «Квадро» та ТОВ «Айсал» договори зберігання нерухомого майна військового містечка № 283. На їх підставі суб’єкти господарювання самовільно здійснили навіть капітальне будівництво.

Іноді бачимо - посеред полігону з’явився новий населений пункт. А нам пояснюють: “Тут колись командир частини передав землі до військового радгоспу, радгосп розвалився, землі розпаювали, а серед полігону зараз 20 будинків і там люди живуть”.

Окремої уваги заслуговує забруднення земель оборони різноманітними відходами.

Як і реєстрації прав власності на земельні ділянки у межах прикордонної смуги Одеської області. Це безпосередньо стосується обороноздатності України на кордоні з Придністров’єм. Тому проблема потребує вирішення на загальнодержавному та міжнародному рівнях.

«Резонанс»: Ще у березні 2014, коли Ви очолювали Главк військової прокуратури у ГПУ, до ЄРДР було внесено відомості про державну зраду екс-керівника ВМС України Дениса Березовського за ч. 1 ст. 111 ККУ. Кримінальні провадження щодо двох його заступників розслідують безпосередньо у військовій прокуратурі Південного регіону. На якому етапі слідство і яка його перспектива?

Петро Візнюк: Щодо екс-першого заступника командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України уроженця Московської області (РФ) Сергія Єлісеєва проводилось спецрозслідування. Його оголошено у розшук, а 17 червня 2016 повідомлено про підозру у кримінальних правопорушеннях за ч. 1 ст. 408; ч. 1 ст. 111; ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 258-3; ч.2 ст. 28, ч. 2 ст. 437; ч. 3 ст. 110 КК України.

yeliseevЗверну увагу, що Єлісеєв був першим заступником командувача ВМСУ з 17 серпня 2014 року, і вступивши на військову службу до збройних сил країни-агресії, та прийнявши військову присягу РФ, він не тільки зрадив Україні, але й став співучасником агресивної війни та терористичних організацій, що діють проти територіальної цілісності нашої держави. Отримавши під час служби у ЗСУ, у т.ч. на керівних посадах, відомості щодо структури, управління, озброєння та тактики дій підрозділів в бою, виконання завдань за призначенням українською армією, у липні 2014 Єлісеєв стає заступником командувача Балтійським Флотом ВМФ РФ.

В обвинувальному акті слідчого в особливо важливих справах військової прокуратури Південного регіону України, зокрема вказано, що «з серпня 2014 року до березня 2016 року Єлісеєв С.С., проходячи військову службу на посаді заступника командувача Балтійським Флотом ВМФ РФ, перебуваючи за місцем дислокації вказаного військового об’єднання у м. Калінінград, РФ та діючи відповідно до своєї ролі за попередньою змовою з іншими особами (досудове розслідування відносно яких здійснюється в іншому кримінальному провадженні), забезпечив бойову підготовку та вторгнення підпорядкованих йому підрозділів Балтійського флоту ВМФ РФ разом з іншими військовослужбовцями ЗС РФ на територію України з метою продовження агресивної війни проти України та сприяння діяльності терористичних організацій «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», зокрема – артилерійській підрозділи 79 окремої мотострілецької бригади та підрозділи розвідки 336 окремої бригади морської піхоти Балтійського флоту ВМФ РФ».

З березня 2016 року Єлісеєв С.С. виконує обов'язки заступника командувача Чорноморського флоту ВМС Російської Федерації – начальника Севастопольського гарнізону. Вважаємо, що за таких обставин він безпосередньо приймає участь в окупації частини території України – АР Крим, тобто вчиненні дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Незабаром очікуємо на заочне засудження вітчизняним судом цього зрадника і дезертира.

shakuroСтосовно першого заступника командувача Військово-Морських сил контр-адмірала Дмитра Шакуро - обвинувальний акт також направлено до суду. Колишній контр-адмірал, як і попередній військовослужбовець зрадив присязі і вчинив дезертирство. Він вступив на військову службу до армії держави-агресора та з липня 2014 року перебував на посаді заступника командувача Каспійської флотилії ВМС РФ. Нині з військової служби він звільнений та перебуває на тимчасово окупованій території в Криму. Його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 408 та ч.1 ст.111.

«Резонанс»: І останнє запитання - щодо кримінального провадження проти екс-начальника Управління особового складу ВМСУ Ігоря Тимчука.

Петро Візнюк: Після виходу з Криму військовослужбовців Військово-Морських Сил його було призначено першим заступником командувача ВМС України. Але потім з’явилась інформація начебто у Криму Тимчук здав Російській Федерації документацію і особові справи українських офіцерів. Інформацію внесли до ЄРДР і перевірили слідчим шляхом. В ході досудового розслідування факти не знайшли свого підтвердження,а тому кримінальне провадження було закрито. На жаль, маємо випадки, коли представники громадськості (інше питання - свідомо чи ні) поширюють недостовірну інформацію про добросовісних командирів. Дискредитують їх, тим самим підіграючи агресору.

Ігор Тимчук, за інформацією генералів і офіцерів, які з ним служили  у Військово-Морських Силах України, є чесним і порядним адміралом, взірцем виконання обов’язків військової служби і патріотом. Як можна по-іншому назвати тих, хто залишились вірним присязі, покинули майно та облаштовані квартири на півострові, і переїхали на материк? Ці люди щиро вболівають за державу, і вірять, що Крим все ж таки повернеться до України.

13260089 1013484595354637 523691465419455425 N
Олена Мельник Редактор, юрист, Резонанс