19 березень 2024, Вівторок, 05:03

Квартирне питання Артема Ситника (оновлено)

14 Квітня 2018г.
Ситник

Володимир Бойко

Люди як люди. Люблять гроші, але ж це завжди було… Людство любить гроші, з чого б ті не були зроблені, чи зі шкіри, чи з паперу, чи з бронзи або з золота. Ну, легковажні… ну, що ж… і милосердя інколи стукає в їхні серця… звичайні люди… узагалі-то, нагадують попередніх… квартирне питання тільки зіпсувало їх». Ці слова класика цілком можуть охарактеризувати професійних  борців з корупцією, яким українські платники податків щомісяця сплачують по 200 тис. грн., аби ті дотримувались бодай видимості законності – і легковажні вони, і гроші люблять, а тут ще й квартирне питання їх зіпсувало.

«Значення обрання Ситника не в тому, що він ідеальний борець з корупцією… Значення в тому, що вперше конкретні представники громадянського суспільства взяли на себе відповідальність за призначення керівника держструктури». Учасник групи військово-тактичної експертизи Генеральної прокуратури з розслідування подій на Майдані Юрій БУТУСОВ

Директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник навіть звернувся до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів зі скаргою на керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького, вимагаючи звільнити Назара Івановича з посади за надмірну цікавість до квартирного питання. Як запевняє Артем Сергійович, завдяки мікрофону, який агент НАБУ примостив на зовнішній стінці акваріума, що прикрашає службовий кабінет Холодницького, вдалось записати розмову керівника САП зі своїми підлеглими стосовно «квартирної справи», яку НАБУ безуспішно розслідує за заявою виконуючої обов’язки міністра охорони здоров’я Супрун ось вже 14 місяців.

Згідно з фабулою кримінального провадження, міський голова Вишневого Ілля Діков разом з керівником районного осередку Радикальної партії Олександром Богачовим запропонували Супрун однокімнатну квартиру в житловому комплексі «Акварелі-2» за сприяння в отриманні міською лікарнею, що підпорядкована Супрун, нової медичної техніки, необхідної для діагностування онкологічних захворювань на ранній стадії. У тому, що хабародавці досі не притягнуті до відповідальності, а досудове розслідування не завершено попри те, що сплинули всі розумні й нерозумні строки, нічого дивного немає. Більш того, було б дивним, якби людей карали лише за те, що вони намагаються в такий не дуже законний спосіб умовити Супрун виконувати свої посадові обов’язки. Урешті-решт, відповідно до частини 2 статті 11 Кримінального кодексу України, не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки кримінального правопорушення, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла й не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особи, суспільству або державі.

А претензії Ситника до Холодницького полягають у тому, що керівник САП, який, на відміну від Ситника, відповідає за «якість» досудового розслідування в НАБУ, зустрічався зі свідком по цій справі та давав вказівки підлеглим прокурорам не йти на поводу в НАБУ при проведенні слідчих дій.

Втім, за межами скандалу в лігві «антикорупціонерів» залишилось два питання: по-перше, у зв’язку з чим Національне антикорупційне бюро України проводило негласні слідчі (розшукові) дії щодо свого процесуального керівника, якщо це дозволяється робити виключно при розслідуванні тяжких або особливо тяжких злочинів? А, по-друге, що саме спонукало директора НАБУ взяти участь у проведенні НСРД відносно Холодницького та публічно, разом з Генпрокуратурою, виливати на нього всілякий компромат при тому, що ще чотири місяці тому Ситник демонстрував свою нерушиму дружбу з Холодницьким і пліч-о-пліч з керівником САП відбивався від звинувачень з боку Генпрокуратури?

Серпентарій однодумців

6 березня 2018 року керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури виявив у своєму кабінеті підслуховуючий пристрій, який, по наївності, негайно передав у НАБУ з метою встановлення зловмисників, що проникли на його робоче місце. Директор НАБУ Ситник і його перший заступник Углава цокали язиками, хитали головами й обіцяли зробити все, що в їх силах, для виявлення та покарання негідників, задля чого того ж дня було зареєстроване відповідне кримінальне провадження, прийняте НАБУ для проведення досудового розслідування. Втім, вже наступного дня Ситник зізнався, що «жучок» – то робота рук агента НАБУ, який доглядав за акваріумом у кабінеті Холодницького.

Невдовзі з’ясувалось, що негласні слідчі дії відносно Холодницького проводились з санкції судді Апеляційного суду Києва, до якого з відповідним клопотанням звернувся слідчий Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури. «Особливо важливою справою» стало кримінальне провадження, зареєстроване Генеральною інспекцією Генпрокуратури за фактом можливого вимагання співробітниками органів прокуратури грошей з екс-голови Державної податкової адміністрації Харківської області Станіслава Денисюка та його доньки. При цьому сам Денисюк є підозрюваним в «справі Курченка», яку розслідує Головна військова прокуратура, а його донька є фігурантом «газової справи Оніщенка», яку розслідує НАБУ під процесуальним керівництвом САП.

Хто саме вимагав гроші з Денисюків так і залишилось нез’ясованим (точніше, недоведеним), бо посередник, через якого діяли вимагачі, виявився відомим прокурорським «рєшалою» й підтримував контакти з багатьма впливовими правоохоронцями одночасно. Точніше – посередниками виступило подружжя: власниця модельного агентства, «Міс Україна-Всесвіт 1997» Наталія Надточей та її чоловік, які навть встигли отримати від Тетяни Денисюк перший транш у розмірі 200 тис. доларів США (а всього за звільнення Станіслава Денисюка з-під варти вони прохали 2 млн. доларів).

Зокрема, у ході слідкування за чоловіком «Міс Україна-Всесвіт 1997» була задокументована його телефонна розмова з Ситником та зустріч з помічником Холодницького. До того ж посередник називав себе кумом Назара Івановича. Звісно, на підставі лише цих фактів не можна було говорити про причетність керівника САП до вимагання неправомірної вигоди, але така мета, здається, і не ставилась: цими фактами скористались лише для обґрунтування необхідності проведення негласних слідчих дій відносно Холодницького.

Наталія Надточей разом зі своїм чоловіком у кулуарах конкурсу «Міс України 2009»

Наталія Надточей разом зі своїм чоловіком у кулуарах конкурсу «Міс України 2009»

Втім, найбільшою проблемою для Генпрокуратури стало не отримання ухвали слідчого судді Апеляційного суду Києва з дозволом на проведення НСРД, а реалізація цього дозволу. Прокуратура не має оперативних підрозділів, тож в разі необхідності здійснення оперативного супроводу кримінальних проваджень доручається Службі безпеки України або Національній поліції. Але в даному випадку ці правоохоронні органи були безсилі – проникнути в кабінет Холодницького, який охоронявся спецпідрозділом НАБУ і в якому Оперативно-технічне управління НАБУ регулярно проводило технічні заходи з метою виявлення засобів негласного слухового чи візуального контролю, їм було «не по зубах». І тоді свої послуги запропонував директор НАБУ Артем Ситник, який пообіцяв начальникові Департаменту Генпрокуратури з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Володимиру Гуцуляку обладнати кабінет Холодницького підслуховуючою апаратурою.

Наступити на горло власній пісні, зрадити Холодницького після того, як Ситник у грудні 2017 року разом з ним їздив до Сполучених Штатів Америки, де скаржився на Генеральну прокуратуру, і почати співпрацювати з недавніми ворогами директорові НАБУ довелось не від солодкого життя: у Генеральній прокуратурі його ознайомили з матеріалами кримінального провадження №42017000000001706, зареєстрованого в Генеральній інспекції Генпрокуратури 24 травня 2017 року за фактом отримання в 2008 – 2010 роках неправомірної вигоди у вигляді квартир кількома співробітниками прокуратури Київської області, зокрема начальником слідчого відділу Артемом Ситником. Більш того, як стверджують лихі язики Ситнику навіть показали проект підозри – з тим, щоби він оцінив свою подальшу перспективу.

А перспектива ця була безрадісною, оскільки Артем Сергійович опинився перед вибором: або слідчий Генпрокуратури вдягає на нього наручники, або Артем Сергійович стає на шлях виправлення, починає співпрацювати зі слідством і своїм дієвим каяттям доводить, що він вже втратив суспільну небезпечність. Дієве каяття мало полягати в тому, що НАБУ встановить підслуховуючу апаратуру в кабінеті Холодницького. Від такої пропозиції без п’яти хвилин підозрюваний у хабарництві Ситник відмовитись не зміг.

Квартирний аферист

Не даремно провідні моральні авторитети України на кшталт експерта з усіх питань Юрія Бутусова, міністра культури Євгена Ніщука, голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, викладача історії з Українського католицького університету Ярослава Грицака, віце-президента Конгресу національних громад України Йосифа Зісельса та інших попсуй-фахівців з питань організації досудового розслідування, які в 2014 – 2015 роках взяли участь у обранні першого директора НАБУ, з-поміж 176 претендентів зупинили свій вибір саме на Артему Ситнику. Очевидно, далась взнаки та обставина, що про корупцію Артем Сергійович знає не з чужих слів, оскільки упродовж 10 років ревно обслуговував корупційні потоки в органах прокуратури.

По закінченні в 2001 році Національної юридичної академії України ім.Ярослава Мудрого Ситник завдяки дружнім відносинам свого батька – директора Кіровоградського обласного «Автодору» – з прокурором Кіровоградської області Олександром Гардецьким отримав хлібну посаду помічника прокурора Ленінського району Кіровограда. Невдовзі тодішній генпрокурор Потебенько наказом від 20 листопада 2001 року звільнив Гардецького за кричуще самодурство й зловживання службовим становищем. Але в 2005 році Гардецький знову опинився на чолі прокуратури Кіровоградської області, де Ситник вже працював старшим слідчим, і призначив Артема Сергійовича на посаду начальника слідчого відділу.

У 2008 році генпрокурору Олександрові Медведьку знадобилась довірена особа в кріслі прокурора Київської області, щоби взяти під контроль колосальні грошові потоки та нелегальний ринок землі в столичному регіоні. Цією довіреною особою й став Олександр Степанович Гардецький – давній друг і однокурсник Медведька (вони разом навчались у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського, який закінчили в 1980 році). Після призначення на посаду прокурора Київської області Гардецький у березні 2008 року підтягнув з Кіровограда свою досвідчену й перевірену команду, зокрема Артема Ситника, який вже в серпні 2008-го став на чолі слідчого відділу обласної прокуратури.

Про те, що команда Гардецького коїла з 2008 по 2010 рік можна зняти фільм жахів – такого розгулу хабарництва, такого розкрадання земельних ресурсів Київщина не знала ані до того, ані після. Зрозуміло, що начальник слідчого відділу прокуратури області Артем Ситник не пас задніх і став активним учасником афери, яку влаштував разом з Гардецьким – для збору грошей з учасників кримінальних проваджень, які розслідував Ситник, був використаний благодійний фонд під пишномовною назвою «Правозахисна фундація «Вільна громада», куди фігуранти мали переказувати гроші за здобуття прихильності прокурорського начальства. Засновником цього фонду виступив подільник Гардецького та Ситника по земельних оборудках – селищний голова Козина Валерій Гартік, а керівником фонду – його дружина Лілія Гартік.

Ось з коштів, акумульованих на рахунку цього фонду, і купляли собі квартири такі, як Ситник. Про це стало відомо ще в листопаді 2009 року, коли в пресу потрапив датований 13 жовтня 2009 року лист заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Володимира Стретовича на ім’я президента Ющенка та голови СБУ Наливайченка. У цьому листі розповідалось про побори, влаштовані Гардецьким і Ситником, про земельний дерибан на Київщині, про квартиру Ситника, придбану на гроші благодійного фонду, куди, за словами Стретовича, «переказуються кошти за звільнення затриманих і арештованих з-під варти, а також за закриття кримінальних справ».

Дуже шкода, що провідний моральний авторитет України та експерт з усіх питань Юрій Бутусов, який нині оспівує та облизує директора НАБУ, не читає Інтернет-видання «Цензор.нет», головним редактором якого він є, бо інакше він би побачив ось цю публікацію, де вперше згадувався Артем Ситник – на той час начальник слідчого відділу прокуратури Київської області.

Напевно, не читав Бутусов і оцю статтю в «Цензор.нет», де розповідається про засновника благодійного фонду «Правозахисна фундація «Вільна громада» Валерія Гартіка, з рахунку якого було оплачено  придбання квартири нинішньому директору НАБУ.

Втім, ці публікації торік уважно вивчили в Генеральній прокуратурі, де на підставі повідомлень у ЗМІ й було зареєстроване кримінальне провадження №42017000000001706 від 24.05.2017 за фактом «квартирних» витівок Ситника.

Судячи з процесуальних документів, розміщених у Єдиному державному реєстрі судових рішень,  а також інформації, отриманої від колишніх колег Ситника по прокуратурі Київської області, фабула кримінального провадження виглядає наступним чином:

У квітні 2008 року до директора ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат» приїхав прокурор Київської області Гардецький разом зі своїм племінником, Броварським міжрайонним прокурором Щербіною, і став вимагати, щоби «Броварський заводобудівельний комбінат», який зводив житлові будинки в Броварах, продав співробітникам прокуратури Київської області кілька квартир у новобудовах зі знижкою 60%. Побоюючись обласного прокурора, який міг у будь-який момент паралізувати роботу підприємства, директор погодився й за півроку по тому, 14 листопада 2008 року, був укладений попередній договір №2-10/86, згідно з яким «Броварський заводобудівельний комбінат» зобов’язався надати Ситнику Артему Сергійовичу двокімнатну квартиру площею 82,6 кв.м. вартістю 295798грн. в будинку №11-г по вулиці Черняховського в Броварах після того, як цей будинок буде зданий в експлуатацію.

17 листопада 2008 року на рахунок забудовника надійшли гроші в сумі 225 тис. грн. – за Ситника заплатив благодійний фонд «Правозахисна фундація «Вільна громада», а решту коштів Ситник вніс сам 19 листопада 2008 року.

У 2010 році будівництво було завершено й згідно з договором купівлі-продажу від 26 травня 2010 року ВМТ №194617  Артем Сергійович став власником житла.

До речі, цікавий нюанс: щоби не виникало зайвих запитань щодо законності придбання Ситником квартири, договір купівлі-продажу зареєструвала нотаріус Щербіна – дружина Броварського міжрайонного прокурора Щербіни, який разом з Гардецьким «викручував руки» директорові ТОВ «Броварський заводобудівельний комбінат».

Виникає цілком природне запитання – а звідкіля ж благодійний фонд, відкритий Козинським селищним головою, брав гроші на придбання квартир для прокурорів? Відповісти на це запитання нескладно: як засвідчує Єдиний державний реєстру судових рішень, квартира Ситника була оплачена з тих коштів, які в сумі 465 тис. грн. надійшли на рахунок благодійного фонду «Правозахисна фундація «Вільна громада» 19 вересня 2008 року від ТОВ «Орслана». І треба ж трапитись такому співпадінню, що якраз у цей час очолюваний Ситником слідчий відділ прокуратури Київської області розслідував кримінальну справу №47-1022 за обвинуваченням першого заступника начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі Київської області в отриманні хабара в розмірі 7300 доларів США за присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці саме цього ТОВ «Орслана». Більш того, кримінальну справу розслідував – ви не повірите – нинішній керівник Головного підрозділу детективів НАБУ Андрій Володимирович Калужинський, а представляв прокуратуру області в судовому засіданні 17 липня 2008 року під час оскарження постанови про порушення справи нинішній директор НАБУ Артем Сергійович Ситник, який за місяць по тому був призначений начальником слідчого відділу прокуратури Київської області.

Але на цьому дивні співпадіння не закінчуються. 12 серпня 2008 року на рахунок благодійного фонду «Правозахисна фундація «Вільна громада» 400 тис. грн. переказала приватний підприємець Вінокурова Світлана Євгенівна, яка є засновницею та керівником ТОВ «КІАН». При цьому ТОВ «КІАН» було фігурантом іншої кримінальної справи – за обвинуваченням першого заступника начальника управління земельних ресурсів у Обухівському районі Київської області Олександра Могильного. Ця справа мені дуже добре відома, оскільки була порушена в прокуратурі Київської області ще до приходу туди Ситника за моєю заявою:

Тому я можу стверджувати, що ця Вінокурова надавала допомогу земельним аферистам у оформленні договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які незаконно вибули з державної власності. Могильний зусиллями Генеральної прокуратури урешті-решт був відправлений на лаву підсудних, але Вінокуровій завдяки щедрій пожертві в благодійний фонд «Правозахисна фундація «Вільна громада» все зійшло з рук. Цей факт також відображений у матеріалах кримінального провадження щодо квартирної афери Ситника, де ОСОБА_17 – це Могильний.

Кришталевої чесності людина

Звісно, директор НАБУ знав, що в Генеральній прокуратурі розслідується кримінальне провадження у зв’язку з отриманням ним неправомірної вигоди у вигляді двокімнатної квартири й намагався усіляко перешкодити слідству, залякував свідків та погрожував слідчим. Зокрема, остаточною підставою для висунення Ситнику підозри в скоєнні тяжкого злочину став висновок Державної аудиторської служби на 22 сторінках про те, що придбання квартир для співробітників прокуратури Київської області шляхом переказу коштів якимсь благодійним фондом на рахунок забудовника є грубим порушенням законодавства.

Як сказано у висновку, «відповідно вимог Законів №1789-ХІІ та №3723-ХІІ інвестування придбання житла працівникам органів прокуратури Київської області не передбачалося, а кошти Фонду у вигляді благодійної допомоги чи добровільних внесків відповідно до бюджетного законодавства та Закону №1789-ХІІ необхідно було зарахувати на казначейські рахунки спеціального фонду прокуратури Київської області. Як наслідок, посадові особи прокуратури Київської області Олефіренко Р.Ю. та Ситник А.С. отримали незаконні доходи на суму 225 000,00грн. кожний, а прокуратура Київської області недоотримала у 2008 році надходжень до спеціального фонду на загальну суму 450 000,00грн., що, відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19 жовтня 2006 р. №346/1025/685/53, призвело до збитків на дану суму».

До речі, Роман Юрійович Олефіренко, про якого також йдеться у висновку Державної аудиторської служби і який разом з Ситником отримав квартиру в одному будинку завдяки «благодійній пожертві» – це колишній співробітник прокуратури Київської області, у 2014-2015 роках він обіймав посаду Броварського міжрайонного прокурора і є співзасновником адвокатського об’єднання «Гардецький і партнери», в якому зараз працює.

Наївним виглядає запитання, а чи задекларував Ситник матеріальну допомогу, отриману ним від «благодійного фонду», відкритого прокурорами для збору хабарів, і чи сплатив податки з вартості подарованої йому квартири.  До того ж, у власності Ситника на той час була квартира в Кіровограді площею 64 кв.м., оформлена на його дружину, яку він продав у 2013 році. А відтак Ситник мав усі можливості влаштувати свої побутові умови після переїзду до Києва – наприклад, шляхом продажу квартири в Кіровограді й придбання на виручені гроші житла неподалік від столиці. Але Артем Сергійович тоді ще не знав, що за кілька років по тому він стане провідним борцем з корупцією в Україні, і тому заповзято набивав свої кишені під орудою Гардецького.

А коли його торік Генпрокуратура, нарешті, взяла за філейні місця, Ситник став погрожувати голові Аудиторської служби України Лідії Гавриловій що в разі, якщо вона підпише процитований вище висновок і направить його у Генпрокуратуру, то він відправить Гаврилову на лаву підсудних «за незаконне збагачення». Попри шантаж, Гаврилова підписала висновок і невдовзі, у листопаді 2017-го, Ситник оголосив про кримінальне провадження відносно голови Державної аудиторської служби, через суд домігся арешту її майна й у рекордні строки (куди там провадженню про «наплічники Авакова»!) направив справу до суду.

Втім, схоже, що за своє майбутнє Ситник вже може не хвилюватись. Після того, як директор НАБУ став співпрацювати з тим самим Департаментом Генпрокуратури, який його підопічний народний депутат Сергій Лещенко називає «департаментом Кононенка-Грановського», і встановив підслуховуючу апаратуру в кабінеті керівника САП Холодницького, розслідування кримінальних проваджень, що були розпочаті в Генеральній прокуратурі у зв’язку з квартирною аферою Ситника, вимаганням ним хабарів чи участю в розкраданні землі в Обухівському районі Київської області, напевно, буде припинено. З чим, власне, Артема Сергійовича ми й поздоровляємо.

ЗА ЩО СИТНИКА ВИГНАЛИ З ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ

Бойко фото
Володимир Бойко Журналіст