22 июль 2018, Воскресенье, 13:38

взятка декларация ДТП в Харькове НАБУ Нацполиция происшествия прокуратура СБУ Укрзализныця

«Весільний» підполковник

12 февраля 2018г.
0

Зараз в Україні стало модним лякати журналістів організацією «С14», активістів якої прокуратура обвинувачує у вбивстві літератора Бузини. Як тільки кому якийсь допис не подобається чи якщо журналіст взяв інтерв’ю в людини, що не проявляє публічного захоплення народним режимом, – так зразу ж такого писаку обіцяють «відправити до Бузини».

Не обійшли обіцянки продемонструвати тяжку руку організації «С14» і автора цих рядків. А причиною тому стали наші публікації про витівки заступника міністра оборони Ігоря Павловського, затриманого 11 жовтня 2017 року детективами НАБУ за підозрою в розкраданні коштів державного бюджету.

Згідно з фабулою кримінального провадження, Павловський примудрився розікрасти державні кошти в сумі понад 149 млн. грн. під час закупівлі палива для потреб Збройних Сил України в компанії «Трейд комодіті», яку всюдисущі журналісти пов’язують з оточенням президента Порошенка. Доказом того, що до «Трейд комодіті» причетні соратники Арбітра Нації, слугує не лише та обставина, що інтересами цієї фірми переймається бізнесмен Андрій Адамовський, який є бізнес-партнером народного депутата від «Блоку Петра Порошенка» Олександра Грановського. Більш того: після затримання Павловського виявилось, що його захисником є колишній заступник генерального прокурора України Віталій Касько, прижиттєво канонізований професійними «громадськими активістами» як розум, честь і совість нашої епохи та провідний борець з корупцією в Україні. Так ось, під час прес-конференції, проведеної 16 жовтня 2017 року Каськом і представниками «Трейд комодіті» (у ході якої екс-заступник гепрокурора переконував журналістів, що Павловський живе на саму зарплатню й чистий помислами, як сльоза немовляти) з’ясувалось, що «антикорупціонер» Касько вже є партнером адвокатської кампанії «Василь Кисіль і партнери», найвідомішим представником якої є заступник глави Адміністрації Президента України Олексій Філатов.

А під час обрання Павловському запобіжного заходу прозріли навіть сліпі: бажання взяти заступника міністра оборони на поруки виявив заступник секретаря РНБОУ Олег Гладковський (до 2014 року – Олег Свинарчук) – найближчий бізнес-партнер і товариш Петра Порошенка з юних років.

Втім, урешті-решт Павловський був випущений на волю під особисту поруку двох колишніх військовослужбовців – Ігоря Герасименка та Олександра Порхуна.

І саме це стало приводом для подальшого журналістського розслідування, у ході якого з’ясувалось, що Герой України Порхун є лише «весільним» підполковником, якого разом з майором Герасименком керівники Міністерства оборони використовують для прикриття скандальної корупційної оборудки. А саме: прізвище Порхуна (з його згоди, ясна річ) після йогу виходу у відставку з військової служби було використано для реєстрації громадської організації з пишномовною назвою «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол». Але ні до яких ветеранів чи учасників бойових дій цей «Купол» відношення не має, натомість лише слугує «прокладкою» між Міноборони та скандально відомим ТОВ «Ібіс», що уславилось багатомільйонними подарунками у вигляді зброї для керівників Міністерства внутрішніх справ України й Міністерства оборони України, а зараз за допомогою все того ж Павловського захопило базу олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту, яку своїм коштом обладнало й довгі роки утримувало на території військового містечка в Броварах ТОВ «Сапсан-спорт».

У відповідь на журналістське розслідування герої публікації не вигадали нічого кращого, ніж організувати поширення у Фейсбуці сподівань, що хлопці з «С14» «знайдуть спільну мову» з покидьками та моральними уродами, які паплюжать героя нашої країни Олександра Порхуна (перепрошую, Александра Порхуна, оскільки підполковник у відставці Порхун принципово не визнає українців з їх мовою й підписується виключно по-російськи).

Можна лише уявити здивування активістів організації «С14», коли вони довідались про погрози, що поширюються від їхнього імені. Річ у тім, що вперше (це було понад три роки тому) про існування ТОВ «Ібіс» та оборудки Авакова з нагородною зброєю, яку ТОВ «Ібіс» безкоштовно передає в МВС України, автор довідався саме від представників «С14», які передали журналістам і народним депутатам відповідні документи.

Тож щоби трохи охолодити розбурхану бажанням помсти уяву панів корупціонерів, розповім докладніше, чим, насправді, займається Герой України Порхун та його соратники по кримінальному бізнесу.

З героїв – у шахраї

7 лютого 2018 року під час засідання комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони міністр оборони України Степан Полторак заявив, що подасть у відставку в разі, якщо буде доведено вину його заступника Ігоря Павловського в скоєнні корупційних злочинів. Думається, Степану Тимофійовичу вже зараз можна готуватись до звільнення – для цього достатньо однієї лише історії про те, як з метою розкрадання злиденного військового бюджету була зареєстрована фірма у вигляді громадської організації під назвою «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол».

Ця псевдо «Асоціація» реєструвалась під конкретну «військову операцію» – знищення бази олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту «Сапсан» з наступною передачею території бази ТОВ «Ібіс» для комерційного використання за символічну плату. З тим, щоби не привертати увагу правоохоронців до специфічних відносин між Міноборони й ТОВ «Ібіс», і була використана фірма-посередник з такою організаційно-правовою формою та назвою.

Засновниками фірми-прокладки виступили два бізнесмени середньої руки Валерій Анатолійович Василюк та Олег Володимирович Рябченко. Власне, «бізнесменам» їх можна називати досить умовно. Наприклад, головним бізнес-здобутком Рябченка, який рахується керівником «Купола», став неповернутий кредит «Дельтобанку», а єдиним зв’язком з ветеранами та учасниками бойових дій – те, що він зареєстрований вже бозна-скільки років у гуртожитку Міністерства оборони.

Що стосується колишнього співробітника СБУ Василюка, то навички бізнесмена він набув під час проходження служби в «Конторі», де й познайомився з майбутнім заступником глави Адміністрації Президента Порошенка Андрієм Тарановим. Окрім «Купола», Василюк має ще ТОВ «Метрс», зареєстроване на його домашню адресу, яке Валерій Анатолійович відкрив разом з двома компаньйонами – заступником директора департаменту експлуатації каналізаційного господарства «Київводоканалу Павлом Січкарем і начальником служби рухомого складу Київського метрополітену Віктором Атласом. А також – ТОП «НВП Інтеп». Але лихі язики стверджують, що «бізнес» Василюка полягає в обслуговуванні рейдерських схем перших осіб з політичної партії «Народний Фронт». Зокрема пліткують про його участь в ініційованій народним депутатом Пашинським скандальній зміні власників кондитерської фабрики «Житомирські ласощі».

Втім, коли в липні 2014 року Василюк отримав від Авакова у подарунок як нагородну зброю австрійський пістолет «Glock 17», здивування журналістів було безмежним – у наказі про нагородження Василюк зазначений як радник міністра доходів і зборів України. Але це міністерство було створено попереднім президентом спеціально для сумновідомого Олександра Клименка й як тільки камарилья Януковича втекла з України, 1 березня 2014 року «Мінздох» був ліквідований. Тож нагородження Аваковим колишнього радника Клименка за видатні досягнення – це підстава для безумовної реєстрації кримінального провадження щодо міністра внутрішніх справ.

Втім, треба думати, що нагородну зброю отримати Василюку допоміг його друг і покровитель Андрій Таранов, який у 2014 році був радником голови Державної фіскальної служби України (орган, створений замість ліквідованого «Мінздоху») й домігся включення Василюка до складу Ради з кадрових питань ДФС України, а пізніше отримав призначення на посаду заступника глави Адміністрації Президента України. Саме завдяки Таранову, аж до його безглуздої смерті (18 вересня 2016 року, катаючись Дніпром на гідроциклі, Таранов на повній швидкості «поцілував» вантажну баржу), Василюк відкривав двері ногами в чиновницькі кабінети.

Було б дивним, якби такі видатні особистості як Павловський, Василюк та представники ТОВ «Ібіс» урешті-решт не зустрілися б і не вчинили невеличкий гешефт. А саме: у травні 2017 року закінчувався черговий договір оренди, укладений Київський квартирно-екплуатаційним управлінням з ТОВ «Сапсан-Спорт», згідно з я яким ТОВ «Сапсан-Спорт» з 1999 року орендувало частину військового містечка в Броварах, де обладнало стрілецьку базу для спортсменів і де регулярно проводились чемпіонати та Кубки України зі стрілецьких видів спорту, а також тренувались добровольчі батальйони, спецпідрозділи Національної поліції. Ідея афери полягала в тому, що Павловський відмовиться продовжувати договір оренди й передасть обладнану ТОВ «Сапсан-Спорт» базу олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту ТОВ «Ібіс» для комерційного використання – без проведення конкурсу й будь-яких правових підстав. А з тим, щоби максимально убезпечити себе від цікавості з боку детективів НАБУ, базу вирішили передавати не напряму, а через «прокладку» – спеціально для цього зареєстровану псевдо-громадську організацію з красивою назвою (по суті – через фіктивну фірму). Таким чином Міноборони не матиме прямого зв’язку з ТОВ «Ібіс», яке виступить суборендатором, окрім того, можна буде пояснити низьку орендну плату та відсутність конкурсу – мовляв, нерухомість передали в користування не якимсь комерсантам, а героям АТО, що захистили країну ціною свого життя, для проведення громадської роботи з допризовниками.

Ось для цього шахраям і знадобився Герой України Олександр Порхун (який себе називає Александром), якого Василюк і Рябченко взяли третім засновником «Купола» і який тепер став центральною фігурою в скандалі навколо корупційний схем заступника міністра оборони Павловського.

Закономірне запитання: це ж наскільки треба любити гроші, щоби, маючи зірку Героя України, погодитись на таку ганьбу?

Міністру до уваги

У лютому 2017 року Василюк, Рябченко й Порхун зареєстрували «на трьох» громадську організацію «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол», а за три місяці по тому Міноборони з ініціативи Павловського відмовилось продовжувати договір оренди з ТОВ «Сапсан-Спорт» й 2,98га землі та 18 об’єктів військового майна на території військового містечка №201 (вул. Броварської сотні, 29 у м.Бровари Київської області) були передані від Київського квартирного-експлуатаційного управління громадській організації «Купол», як тут же ж передала все це майно та територію ТОВ «Ібіс».

Тепер про базу олімпійської та паралімпійської підготовки зі стрілецьких видів спорту можна говорити в минулому часі. Натомість підполковник у відставці Порхун, який взяв на поруки підозрюваного в корупції заступника міністра оборони Павловського, від імені ТОВ «Ібіс» за якихось 800 грн. може дозволити будь-кому прийти на територію колишньої бази «Сапсан» і з 7 год. 30 хв. до 15 год. постріляти з принесеного з собою пістолета – в тому числі й такого, який ніде не перебуває на обліку.

Оскільки військове майно формально здано в оренду неприбутковій організації «Купол», яка не є платником податків, а фактично використовується ТОВ «Ібіс», то немає ніякої потреби обліковувати дохід від комерційних стрільб і сплачувати податки. А, між тим, нескладно порахувати на підставі кількості місць для стрільби та оголошених ТОВ «Ібіс» цін, що за 8 годин колишня спортивна база приносить 125 тис. грн. доходу.

Враховуючи, що міністр оборони Полторак досі не тільки не розірвав договір оренди з псевдо-громадською організаціє «Купол», а навіть не призначив службову перевірку обставин того, як військове майно опинилось у розпорядження абсолютно стороннього ТОВ «Ібіс», можна зробити висновок, що Степан Тимофійович уявляє, в чиї кишені йдуть гроші. Але заявляти про свою відставку не поспішає – каже, що напише заяву лише у випадку, якщо корупція буде доведена. І ми його розуміємо, бо частими гостями військового містечка №201, яким тут дозволяється розважатись, є члени Ради громадського контролю при НАБУ. А ці хлопці за невелику суму навіть на Страшному Суді зможуть довести, що корупція в Міноборони й не ночувала.

Тож єдине прохання, яке автор цих рядків має до міністра оборони – це пояснити Павловському, що лякати мене організацією «С14» можна з таким же ж успіхом, як їжака голим задом.

НОВІ ОБРІЇ АНТИКОРУПЦІЙНОЇ ВІЙНИ У МІНОБОРОНИ

Володимир Бойко Журналіст