» Громадський контроль за діяльністю правоохоронних органів. Зарубіжний досвід та вітчизняні реалії

24 июнь 2021, Четверг, 08:09

Громадський контроль за діяльністю правоохоронних органів. Зарубіжний досвід та вітчизняні реалії

6 апреля 2021г.
0
78864043_1427410667434471_2302178517346942976_n

Олександр Бабіков 

На днях посол Канади в Україні Лариса Галадзе висловила свою думку, що над Збройними Силами України має бути встановлено демократичний контроль. Можливо це було пов’язано з випадком самогубства військовослужбовця 30 березня 2021, можливо з інших причин, пов’язаних з обороноздатністю нашої армії. Важливо те, що у процесі перманентного реформування правоохоронних органів роль і значення різноманітних громадських та інших неурядових організацій, громадських рад та інших колегіальних органів перевірена практичним шляхом.

Саме різноманітні ради доброчесності розглядається як найбільш ефективний інструмент участі громадськості у розробці та реалізації політики у різноманітних державних сферах та запровадження діалогу правоохоронних органів з суспільством.

Для початку проаналізуємо досвід запровадження цивільного контролю за діяльністю спецслужб напрацьовано у країнах-членах ЄС і НАТО як взірець відкритого суспільства.

Країнами ЄС та США запроваджено різноманітні форми цивільного контролю, проте, їм притаманні і загальні риси.

Зокрема здійснення контрольних функцій за розвідувальними органами США до яких входять ЦРУ, ФБР АНБ та інші, загалом 15 органів) покладається на парламентські комітети та здійснюється у наступних сферах розгляду проекту бюджету розвідувального співтовариства та контроль за витрачанням коштів, розробка законодавства у сфері розвідувальної діяльності, контроль за проведенням таємних операцій, затвердження поданих президентом кандидатур на посади директора і першого заступника директора ЦРУ, а також керівників військової розвідки, підготовка доповідей для відповідних палат Конгресу з окремих проблем, у вирішенні яких розвідка відігравала істотну роль.

Аналогічними заходами здійснюється парламентський контроль Комітетом у справах розвідки та безпеки Великої Британії, що утворюється з членів Палати громад та Палати лордів за діяльністю Служби безпеки (МІ-5), Центру урядового зв’язку, Таємної розвідувальної служби (МІ-6), Об’єднаним розвідувальним комітетом та Секретаріатом національної безпеки, військовою розвідкою Міністерства оборони та Управлінням з питань безпеки та боротьби з тероризмом Міністерства внутрішніх справ.

У республіках Польща, Румунія, Норвегії, цивільний контроль за діяльністю розвідувальних (правоохоронних) органів також здійснюється парламентськими комітетами з проведенням контрольних заходів, наданням оцінки ефективності їх діяльності, забезпечення прав і свобод людини і громадянина та оприлюдненням у межах, що не суперечить інтересам держави відповідних звітів, висновків та інформацій.

Що стосується контролю за діяльністю органів національної поліції, жандармерії, в країнах ЄС використовуються різні моделі щодо їх централізації та підпорядкування, проте цивільний контроль за їх діяльністю здійснюється через органи парламенту, омбудсменів, судові органи та органи місцевого самоврядування.

Проте під тиском неурядових організацій вітчизняним законодавцем зроблено рішучі кроки у напрямку забезпечення цивільного контролю за діяльністю національного сектору безпеки, серед яких можливо виділити два основних підходи:

1) Запроваджений в СБУ, інших розвідувальних органах, Національній поліції, ДФС, цивільний контроль, що здійснюється через парламентські комітети, введення до колегіальних органів з дорадчими функціями осіб, які не є працівниками цих органів, взаємодія, що полягає в обміні інформацією та проведення різноманітних спільних заходів.

2) Встановлений в ДБР, НАБУ та НАЗК цивільний контроль, що крім вищезазначених форм значною мірою перебуває «у руках» громадських організацій, наділених широкими повноваженнями як у кадрових питаннях (обрання кандидатів на призначення керівників цих органів, участь у роботі дисциплінарних органів), так і можливості надання оцінки діяльності органу в цілому, що може бути підставою для звільнення керівників із займаних посад.

Як наслідок на діяльність новоутворених національних правоохоронних органів: НАБУ, ДБР, НАЗК може здійснюватися суттєвий вплив з боку громадських організацій, їх керівників, учасників та суб’єктів, якими здійснюється їх фінансування.

Це суперечить як ст. ст. 1, 5 Конституції України, якими визначено Україну як суверенну і незалежну, демократичну, соціальну, правову державу а носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, так і з вимогами Закону України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», оскільки вплив на такі надважливі державні органи як НАБУ, ДБР, НАЗК у інший спосіб ніж через парламентські комітети, органи державної влади та місцевого самоврядування несе загрозу суверенітету держави та незалежності цих правоохоронних органів.

Роль громадських організацій є безумовно важливою для розбудови правової держави як засобу діалогу між державними органами і суспільством. Проте, якщо цивільний контроль здійснюється через органи державної влади, місцевого самоврядування, обраних чи сформованих більшістю нашого суспільства, діяльність різноманітних громадських об’єднань формується на інших засадах і фінансується за рахунок джерел, що не перебувають ні під контролем держави ні під контролем суспільства.

На мою думку, запровадження форм цивільного контролю застосованих у НАБУ, НАЗК, ДБР містять в собі загрозу вчинення тиску з боку членів таких громадських рад та громадських організацій, які їх утворили, на керівників та працівників правоохоронного органу. Це може бути здійснено шляхом надання негативного висновку про діяльність органу, рішення дисциплінарних комісій а відтак, замість запровадження задекларованої незалежності правоохоронних органів натомість їх зроблено залежними від осіб, що мають вплив на членів таких рад, джерел фінансування цих недержавних організацій.

Таким чином аналізом зарубіжного законодавства, вивченням досвіду організації цивільного контролю над органами правопорядку та військовою організацією, порівняння запроваджених форм та методів взаємодії приватного та публічного сектору з цих питань, можна дійти висновку, що запровадженні форми цивільного контролю за діяльністю НАЗК, ДБР, НАБУ, відсутні в країнах ЄС чи США і вважати такі «ноу хау» наближенням до європейських стандартів доволі сумнівно.

Форми цивільного контролю правоохоронних органів мають забезпечувати можливість громадянському суспільству впливати на процеси у правоохоронних органах, проте не порушуючи їх незалежність і не впливати на ефективність їх діяльності.

У свою чергу, держава, дбаючи про свій суверенітет, має забезпечити незалежність як правоохоронних органів так і інших державних органів від впливу інших держав, міжнародних організацій на державний апарат та запровадити прозорість у питаннях фінансування громадських організацій, що діють у цій сфері.

БОРОТЬБА З КОРУПЦІЄЮ ПО-ЄВРОПЕЙСЬКИ

Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram

128836698_175891514210551_4054320200700528001_o
Олександр Бабіков Кандидат юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія