Жодним чином не хочу ставати на чийсь бік та захищати когось у ситуації, що розгортається навколо заступника Керівника Офісу Президента України Олега Татарова, утім потрібно уважно проаналізувати не скільки те, що йому закидають, а власне подачу матеріалу.
Розпочну з першої публікації головного редактора видання «Цензор.Нет» Юрія Бутусова. Насамперед шановний пан Юрій бачить змову в тому, що Олег Татаров став адвокатом Максима Микитася. Хоча що тут такого, якщо адвокатська компанія, де він працював до свого призначення в Офіс Президента України, досить знана на ринку юридичних послуг та користується авторитетом?
Потім вказується, що адвокат почав, за його словами, з «наїзду» на НАБУ, висловлюючись про безпідставність підозр.
Цікаво, а що має робити адвокат? Чи не повинен він виробити стратегію захисту та обстоювати інтереси свого клієнта?
Далі. Насторожило шановного Юрія Бутусова, що застава була «лише» 5 млн грн. Тобто цього, на його погляд, замало.
На підтвердження «незаконності» ухвали слідчого судді вказується на один досить цікавий епізод. Йдеться про те, що після застосування п’ятимільйонної застави Президент України нібито провів нараду та висловив обурення чому суд застосував такий її розмір.
А тепер вдумайтеся: Глава держави проводить нараду з органами прокуратури і правоохоронними органами, де висловлює незадоволення їхньою роботою, оскільки суд постановив «не таку» ухвалу!! Звісно - це не проведення засідання Ради національної безпеки і оборони України, як у нас уже кілька років заведено, але теж неслабо!
ХТО ТАКА РНБО ПОРІВНЯНО ІЗ КСУ?
Я згоден із журналістом Володимиром Бойком, що в Україні немає розподілу гілок влади, а тим більше наявності справжніх механізмів їх стримування і противаги. Тут радше дійсно такий квазіфеодалізм, який в останні роки ще й густо замішаний на зовнішньому впливі.
Уявіть собі, щоб зібрався з’їзд суддів з повісткою дня: чого Президент України видав якийсь Указ, або парламент прийняв Закон України, що їм не подобається? У принципі вищевказана ситуація нічим від цієї гіпотетичної в суті своїй не відрізняється.
Утім далі серце борців з корупцією заспокоюється, оскільки Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду змінила розмір застави, збільшивши його до 80 млн грн, що у публікації подається саме як правильне рішення, оскільки він зрівнявся із задекларованими НАБУ збитками.
Це - шикарна теза і прекрасне зізнання! Для Європейського суду з прав людини для доведення позиції ВАКС щодо призначення розміру застави в інших справах також знадобиться.
У нас же забувають, що розмір застави – це не відшкодування збитків, а сума коштів, яку можна обернути на користь держави, якщо особа буде ухилятися від досудового розслідування та суду.
Утім практика ВАКС полягає у тому щоби застава відповідала задекларованим збиткам. Чи підтвердяться вони у майбутньому – інше питання. Головне щоб НАБУ та САП наполягали на їх наявності.
Ще більш цікавою є теза про «цементування» майбутнього вироку щодо генерала, який нібито отримав хабаря, оскільки це підтверджено експертизою та показами свідків.
Дозвольте запитати, а що це за експертиза, що підтверджує хабар, якщо тільки мова не йдеться про сліди пальців рук чи змиви з тих же рук при затриманні «на гарячому»?
Ще цікавіше про свідків. Щось мені не дуже віриться, що вони були присутні при передачі коштів, якщо цей факт справді мав місце.
Зазвичай це особи з тих, що «мені казали», «я кошти міняла» і так далі.
Звинувачення на Олега Татарова посипалася саме після його коментарів виданню «Закон і Бізнес».
Розберу лише заяву Віталія Шабуніна, який фактично вказав, що внесення Верховною Радою України змін до антикорупційного законодавства прямо суперечить вимогам МВФ та припустив, що «грошей не буде».
РЕФОРМИ З ЗАШМОРГОМ НА ШИЇ: ЯК ВІДІБ’ЄТЬСЯ НА СУДОУСТРОЇ БАЖАННЯ ДОГОДИТИ МВФ?
Тобто прийняття українським парламентом, обраний народом України, того чи іншого Закону на його, Шабуніна, переконання неможливе? Тож я хочу запитати: де закінчується суверенітет і починається зовнішнє управління?
При цьому опонентів відразу ж таврують як «проросійських». Це відбулося й у публікації Юрія Бутусова. Зокрема дане кримінальне провадження він називає потужним ударом по антимайданівськім та проросійським силам, що зібралися, на його думку, в Офісі Президента України.
Мені оці закиди про «антимайданівські» дуже нагадують відомий діалог професора Преображенського з жіночкою з домкому, яка сказала, що його потрібно заарештувати за те, бо він не любить пролетаріат. При цьому змішують тих, хто робив Революцію та тих, хто скористався її плодами. Це дуже різні люди і мотивація у них різна. Тому любити чи не любити вигодонабувачів – справа індивідуальна.
Стосовно «проросійських сил» - також цікава логіка. Причому методичка поширюється уже по світу. Варто виступити проти зовнішнього диктату певній групі політиків чи країні, так відразу лунають звинувачення чи припущення, що вони працюють на Кремль. Ось уже в Польщі заявляють владі, що немає ніякого третього шляху – або виконуй вказівки бюрократії ЄС, або будеш в орбіті Москви.
А Китай, Японія, Республіка Корея, Сінгапур, Малайзія, Об’єднані Арабські Емірати та інші успішні країни також виконують вказівки?
Чи можливо вони саме тому й досягли успіху, що обрали свій «третій шлях»?
Тому особисто для мене у цій справі більше запитань ніж відповідей і буде цікаво побачити її закінчення.
ЧИ ВАРТО ЛІПИТИ З СИТНИКА КРОМВЕЛЯ ДЛЯ РОЗВ‘ЯЗАННЯ КОНСТИТУЦІЙНОЇ КРИЗИ?
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram
