Євросоюз може відібрати в України безвіз через непризначення керівника САП – кричать заголовки у ЗМІ. Он, мовляв, вже й посли країн Великої сімки зробили з цього приводу відповідні заяви. Але розберемося трохи з понятійним апаратом.
По-перше, амбасадори G7 нічого не зроблять нашому безвізу. Не вони нам його надавали, не їм і відбирати.
По-друге, якщо говорити про чинники, які в теорії могли б привести до втрати безвізу, то скажу відверто: призначення керуючого антикорупційною прокуратурою для наших партнерів – далеко не на першому місці. І навіть не на другому.
Найбільше їх зараз хвилює проблема незаконної міграції, яка з відкриттям кордонів, певна річ, посилилася. А також проблема не менш незаконної контрабанди товарів. До речі, від нас в ЄС чекають криміналізації контрабанди, але за це питання ще навіть ніхто не брався.
А як щодо боротьби з корупцією? Так, свого часу нам давали безвіз під певні зобов’язання у цій царині. Але Україна їх успішно виконала, зокрема, запустивши Антикорупційний суд. Україна виконала й інші рекомендації: заново криміналізувала незаконне збагачення і забезпечила повний і автоматичний доступ Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК) до електронних декларацій посадовців. На додачу ще й Національне антикорупційне бюро отримало право на автономне прослуховування.
Тож в цілому нас хвалять – і це по-третє. 10 липня 2020 року Європейська комісія оприлюднила черговий, вже третій, моніторинговий звіт щодо дотримання критеріїв безвізового режиму у рамках «механізму призупинення». Добра новина для України полягає в тому, що ми відповідаємо згаданим критеріям і «механізм призупинення» нас не торкнеться. Принаймні, станом на зараз. А до наступного звіту пройде ще рік, і з якими результатами ми дійдемо до моменту його оприлюднення – покаже час.
А тепер щодо, власне, САП. Що відбувається з цією структурою?
Після відставки Назара Холодницького місце керівника САП лишається вакантним. І так, обов’язок Верховної Ради – посприяти тому, аби вакансія була зайнята.
АДВОКАТ БЕБЕЛЬ: ПОСАДА ДИРЕКТОРА НАБУ НА СЬОГОДНІ Є ВАКАНТНОЮ
Як це робиться за законом? Для початку формується конкурсна комісія, до складу якої входять чотири особи, визначені Радою прокурорів України, та семеро осіб, визначених Верховною Радою України.
До всіх них висувається ряд вимог: члени комісії повинні мати бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, а також значний досвід діяльності у сфері запобігання або протидії корупції. Вони не можуть бути державними службовцями або особами, які займають політичні посади, депутатами Верховної Ради України, працівниками правоохоронних органів, членами політичних партій тощо.
Сформована комісія оголошує конкурс на заміщення вакантної посади і супроводжує його аж до фінальної стадії, коли оголошується ім’я переможця. Але перше, що необхідно зробити, це – сформувати склад самої комісії.
І ось, 14 червня 2020 року Рада прокурорів України визначила своїх чотирьох представників до складу конкурсної комісії. Це Роман Куйбіда, Нона Цоцорія, Драго Кос, а також Томас Фаєрстоун. Кілька слів про кожного.
Роман Куйбіда – заступник голови правління ГО «Центр політико-правових реформ», член Громадської ради доброчесності, друг та колега Віталія Шабуніна, очільника грантової установи під назвою Центр протидії корупції.
Нона Цоцорія – міжнародна консультантка з оцінки та реалізації проєктів з прав людини, боротьби з корупцією, верховенства права, екс-суддя Європейського суду з прав людини.
Драго Кос – керуючий партнер у компанії RUR у сферах корпоративної чесноти, запобігання корупції, судового аудиту, належної перевірки, протидії відмиванню грошей, відстеження та відновлення активів. Також близький до Шабуніна.
Окрему увагу привертає Томас Файерстоун. Він був федеральним прокурором у Брукліні й спеціалізувався на «російських справах», відпрацював два строки у посольстві США в Росії, потім залишився в московському офісі Baker&McKenzie. Однак у 2013 році був оголошений персоною нон ґрата в РФ. Цікаво, що він вже входить до складу комісії із відбору голови АРМА від голови державної служби фінансового моніторингу. Але, вочевидь, цієї місії для Файерстоуна недостатньо, бо є час та натхнення зайнятися ще й виборами голови САП.
Це, нагадаю, висуванці Ради прокурорів. Що ж стосується Верховної Ради, то вона свій список достойників так і не затвердила. Забракло лише п’яти голосів, хоча до «слуг народу» під час голосування долучилися фракція ОПЗЖ та група «Довіра». Та це не допомогло, оскільки президентська фракція дала лише 176 голосів. Але чому?
Тому що СН переживає розкол, і частина депутатів фракції вказали на те, що не хочуть висувати людей, які будуть маріонетками президента Зеленського. Ось такий от когнітивний дисонанс.
Але голосніше за всіх волав «Голос», пробачте за таку тавтологію. Представники цієї партії обвинуватили кандидатури від Верховної Ради у заангажованості. «Підспівувала» «Голосу», звичайно ж, «Європейська солідарність», яка вустами невгамовного Олексія Гончаренка ще раз наголосила: список претендентів нікуди не годиться, бо всі вони – люди «від влади», без необхідного досвіду і без репутації.
Ну ок. Але давайте подивимося, хто проходив до складу комісії від парламенту минулого разу, тобто в 2015 році? Окрім Віталія Шабуніна, котрий, до речі, став членом комісії у свої тодішні 30 років. Отже, комісію склали: Мері Батлер, чинний прокурор США; Віктор Шишкін, екс-суддя КС та екс-депутат БЮТ, кандидатура «Батьківщини»; Володимир Філенко, екс-народний депутат, кандидатура «Народного фронту»; Євген Нищук, екс-міністр культури; Володимир Горбач, аналітик Інституту євро-атлантичного співробітництва, кандидатура БПП; Катерина Левченко, президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда».
Подейкували, що на прокурора Шокіна тоді чинили тиск, аби він обрав «потрібних» членів комісії.
А ще цікаво тут от що: до комісії увійшов зовсім «юний» Шабунін, а також колишній актор Нищук, які не мали досвіду і навіть юридичної освіти, але це чомусь всіх влаштовувало. (До речі, у жодній біографії Шабуніна не деталізується його вища освіта, але, за деякими даними, активіст і «антикорупціоналіст» отримав диплом… Рівненського інституту слов’янознавства).
Однак повернемося до 2015 року. Конкурсна комісія затвердила тоді обрання головою САП Назара Холодницького, теж 30-літнього. Холодницького спочатку палко вітав Шабунін, а потім – нещадно його ж критикував.
Бо з активістами на грантах завжди одна й та сама історія: вони підключають грантове лобі, коли треба протягнути когось «свого» в комісію для подальшого призначення контрольованого ними ж прокурора. Та якщо цей «свій», не дай боже, відступає від «генеральної лінії партії» і не виконує відповідні вказівки, то сам стає об’єктом агресивного пресингу.
Причому пресинг цей поширюється на всіх, і на парламент, зокрема. Невдовзі Верховна Рада спробує знову обрати своїх кандидатів, але майже напевне вкотре зіштовхнеться із тиском та зумисним перешкоджанням процесу. Доки активісти не отримають зручного для них голову САП або доки не змиряться із тим, що цього не буде. (Втім, на останнє я б не надто розраховувала, бо боротьба буде запеклою – на кону особистий добробут «соросят»).
Та в кожному разі, до безвізу всі ці підкилимні ігри не мають жодного стосунку. А от до репутаційних втрат України – мають.
Але хто думає про державу, коли терміново треба урвати свій власний ласий шматок? Чи не так, панове споживачі грантів?
Читайте Резонанс у Facebook та підписуйтесь на наш канал у Telegram.
АДВОКАТ КРАВЕЦЬ РОЗПОВІВ, ЧИ ПОВ‘ЯЗАНА ВІДСТАВКА ХОЛОДНИЦЬКОГО ЗІ «СПРАВОЮ» ОАСК
