Усім відома сцена лікування Буратіно лікарями Совою, Жабою і Богомолом - їхні високорозумні діагнози та рецепти лікування. Останні п‘ять років існування української прокуратури нагадують ці пригоди Буратіно.
Лихоманка реформувань прокуратури випадковими особами звела усе до звичайної боротьби прокуратури за виживання. Тут не до роботи.
Після Революції гідності прокуратуру почали лікувати, тобто, реформувати, фахівці на кшталт Сови, Жаби і Богомола. То наче колишній прокурорський працівник, але з досвідом і рівнем мислення звичайного слідчого. То - колишній міліціонер, то - взагалі непорозуміння у вигляді політика без юридичної освіти, то - дилетант без досвіду роботи в правоохоронній сфері, ніби то, з якоюсь юридичною освітою, але з нестерпною жагою усе докорінно зруйнувати.
ЧИ РОЗУМІЄ РУСЛАН РЯБОШАПКА ФУНКЦІЇ ПРОКУРАТУРИ
Особливо бентежить, що уся ця реформаторська лихоманка відбулась на тлі суспільних потрясінь у державі, викликаних спочатку революційними подіями, а потім - війною із зовнішнім агресором.
Колапс правоохоронної системи в зоні бойових дій після початку війни на сході України змусив негайно відродити у 2014 році військову прокуратуру, знищену за три роки до цього.
Попри витівки пройдисвіта від юстиції Матіоса військова прокуратура за п‘ять років більш-менш навела лад із розслідуванням військових та воєнних гуманітарних злочинів.
Але, на жаль, спрацювало старе правило - про військо влада згадує лише тоді, коли гармати стріляють на околиці. Тільки канонада вщухає - про потреби війська забувають.
ЧИМ МОЖЕ ЗАКІНЧИТИСЯ ГРА У НАПЕРСТКИ ВЛАДИ З АРМІЄЮ
Попри епопею з ліквідацією військової прокуратури 2011 року та її відновленням у турборежимі три роки тому, рябошапкіна реформа-2019 знову передбачила знищення цієї структури. Війна триває, українське військо несе втрати ледь не щодня, але на Печерських пагорбах у Києві канонади не чути.
Добре, що сама влада зрозуміла шкідливість цих горе-реформаторів Рябошапки і Чумака, вчасно їх кишнула. Систему військових прокуратур вони встигли зламати за півроку лише частково.
Нинішній керівник прокуратури І. Венедіктова отримала ґрунтовну юридичну освіту, але досвід роботи має тільки викладацький. Нібито, по перших публічних заявах, вона проявляє більше здорового глузду, ніж попередні реформатори-руйнівники.
Вона публічно відмовилась від шкідливого підходу, який запровадили попередники – спочатку усе докорінно зламати, а потім на уламках щось пробувати будувати.
Нібито розуміє, що головна цінність системи – це професійні і досвідчені кадри, яких не можна бездумно і огульно звільняти. Що прокурорську діяльність треба реформувати еволюційно, а не революційно. Що систему прокуратури слід міняти поступово, обережно позбавляючись від непотрібу, але залишаючи необхідне для суспільства.
Але поки це лише красиві слова і наміри. Що буде насправді - покаже час.
Добре, що серед нинішніх народних депутатів є розумні голови, які привернули увагу Генерального прокурора до проблем військової юстиції. Маю на увазі лист до Ірини Венедіктової від Максима Павлюка та його колег із закликом припинити подальше руйнування працюючої системи військової прокуратури, на відновлення якої держава витратила сотні мільйонів гривень.
ВРЯТУВАТИ ВІЙСЬКОВУ ЮСТИЦІЮ. ЗАДАЧА З БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ
Серед існуючих правоохоронних органів, що працюють у військових формуваннях, військова прокуратура, а точніше, її ще не зруйновані залишки, є самою професійною і пристосованою до потреб війська часткою.
Вона укомплектована професіоналами зі спеціальною підготовкою у військовій галузі, значна частина яких має неабиякій досвід правоохоронної роботи у військах, в тому числі, в бойових умовах. І найголовніше, має розгалужену систему, яка максимально наближена до місць дислокації військових формувань.
За законом розслідування військових злочинів покладене на Державне бюро розслідувань.
Наскільки воно структурно, організаційно та фахово готово до цього - аналізувалось раніше. Висновок, на жаль, невтішний.
ПРО ВІЙСЬКОВУ ПРОКУРАТУРУ, ДБР ТА ЕКСТЕРИТОРІАЛЬНІСТЬ
Після "перезавантаження" ДБР за участю нинішньої очільниці прокуратури України Ірини Венедіктової на підрозділ, основним завданням якого було розслідування військових злочинів, поклали ще й розслідування "справ Майдану". Вони і стали пріоритетом для цього підроздіду, із урахуванням ступені суспільної актуальності.
Було багато розмов про створення військової поліції.
За президентським планом дій законопроект мав бути поданий до парламенту до 31 березня 2020 року.
Це вже четвертий чи п’ятий варіант цього документу. До зали ВРУ з них дійшов лише один - 2015 року і був провалений. Зараз проект закону готують, переважно, представники Міністерства оборони України. Без залучення інших фахівців. Фактично - під вузько відомчі потреби.
Я публічно висловлював готовність долучитися до робочої групи - на громадських засадах. Але усі мої звернення залишені без відповіді. Вірогідно тому, що деякі положення законопроекту піддавались критиці.
ЕКСПЕРТ ПОЯСНИВ, ЧОМУ ВІЙСЬКОВА ПОЛІЦІЯ НЕ МОЖЕ БУТИ ПІДПОРЯДКОВАНА МІНОБОРОНИ
Схоже, авторам законопроекту потрібні виключно схвальні відгуки, а не критичні зауваження фахівців по суті.
Навіть якщо припустити швидке створення і схвалення законопроекту про військову поліцію, для перебудови роботи нинішньої Військової служби правопорядку в напрямку організації правоохоронної діяльності у військах буде потрібно не менше 1-1,5 року. Із зміною назви органу його сутність відразу не зміниться.
А хто буде організовувати боротьбу із злочинами увесь цей час? Злочинність не чекає.
Тому є надія на здоровий глузд нинішніх керівників прокуратури України та припинення руйнування військової прокуратури, розпочате Рябошапкою та Чумаком. Головну військову прокуратуру вже трансформували в цивільну Спеціалізовану прокуратуру. То залишить хоча би військові прокуратури регіонів і гарнізонів, як кістяк майбутньої системи органів військової юстиції!
Потрібно оптимізувати їхню структуру і штатну чисельність. За часів недоброї пам’яті Матіоса їхні штати часто-густо були непомірно роздуті, введено чимало дублюючих посад, які безпосереднього відношення до прокурорської діяльності не мають.
Але сама система військових прокуратур повинна залишитись, так як дуже потрібна державі. Особливо у військовий час. А ми приречені жити в постійному очікуванні можливої ескалації військової агресії.
Бажаєш миру – готуйся до війни. Ця істина написана кров’ю й підтверджена історією людства. Про це слід завжди пам’ятати!
