» Як навести лад у судовій системі?!

23 апрель 2021, Пятница, 17:38

Як навести лад у судовій системі?!

24 февраля 2021г.
0
photo_2021-02-24 19.31.32

Олексій Бебель

На розгляді у Верховній Раді України перебуває законопроект Президента України, який має започаткувати... не пам’ятаю вже яку за рахунком судову реформу, а саме запровадження нових принципів формування Вищої ради правосуддя. Вона має запрацювати так, щоб відібрати самих найкращих суддів.

ЗЕЛЕНСЬКИЙ АНОНСУВАВ ЗАКОНОПРОЕКТИ ДЛЯ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ У СУДОВІЙ СИСТЕМІ

У Російській Імперії судова реформа розпочалася у 1866 році, але створення нових судів йшло аж до 1900 року, оскільки вводилася вона поступово по групам губерній. В Україні майже відразу оновлені суди запрацювали на Полтавщині, Одещині, Миколаївщині, Херсонщині, Харківщині та ще у низці сучасних областей, а от, наприклад, на Київщині лише з 1880 року.

Проте вдалося створити суд, який усіма правниками цивілізованих країн визнавався як один із зразкових, на відміну від попередніх судів, котрі критикували за цілу низку вад, у тому числі й корумпованість.

Слід зазначити, що цього вдалося досягти насамперед продуманою підготовкою судових статутів, а також вмілим кадровим відбором, яким займалися особисто міністри юстиції. Вони особисто виїздили у губернії та спілкувалися з кандидатами на посади суддів. І так, уявіть, роками.

Це яскравий приклад того, що якісний відбір кадрів очевидно є запорукою ефективності реформи.

Слід вказати, що на початку, коли підготовлених молодих кадрів було обмаль, на роботу в нові суди набиралися працюючі судді.

Отже констатуємо, якщо міністр займається своєю справою наполегливо, а не сидить на столі чи виглядає з під нього, то таки можна досягнути результату без усіляких іноземних помічників.

Утім, в Україні відбір кандидатів на посади суддів є прерогативою Вищої ради правосуддя, а тому зрозуміло, що насамперед від цього органу залежить чи буде суд в Україні якщо вже не взірцевим, то принаймні справедливим і чесним.

Проте ідеальних судових систем та судів не існує взагалі, але все ж таки ніхто не закине щось Високому Суду Лондона чи Стокгольмському Арбітражу. Тобто за взірець є що брати і чого намагатися досягти.

Натомість, у пояснювальній записці до цього проекту Закону України вказано дослівно, що він вноситься на виконання пункту 26 Меморандуму про економічну і фінансову політику, схваленого Радою директорів Міжнародного валютного фонду 09.06.2020, та Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 № 4-р/2020.

Отже запровадження нових критеріїв відбору до Вищої ради правосуддя є насамперед вимогою Міжнародного валютного фонду.

НАБУ, ОПУ, МВФ: ЧИ БУДЕ РОЗВ’ЯЗАНЕ ДАВНЄ ПРОТИСТОЯННЯ?

Якщо розмірковувати з точки зору зовсім відстороненої, не беручи до уваги результати реформування під егідою МВФ в інших країнах світу, то можливо вважати, що від України вимагається створити такі умови, щоб іноземні та вітчизняні інвестори владували гроші, передбачаючи можливість справедливого судового захисту, тим самим розвиваючи вітчизняну економіку, збільшуючи кількість зібраних податків, а відтак й створюючи умови для повернення МВФ кредитів та відсотків за їх користування.

Утім, проектом Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» передбачено новий механізм відбору кандидатів, яких мають обирати до Вищої ради правосуддя.

Ключову роль у їх погодженні має здійснювати Етична рада, а от хто повинен входити до її складу – запитання досить цікаве.

Членами Етичної ради можуть бути особи, які мають бездоганну ділову репутацію, високі професійні та моральні якості, суспільний авторитет, відповідають критеріям професійної етики та доброчесності, мають досвід роботи, в тому числі в інших країнах, не менше ніж десять років зі здійснення процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення в суді чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних із корупцією.

Розберемо на ключові деталі.

Якщо з поняттями бездоганної ділової репутації та відповідності критеріям професійної етики та доброчесності ще більш-менш зрозуміло, то хто, перепрошую, і за якою шкалою буде давати оцінку наявності у кандидата високих професійних та моральних якостей? Коли вони високі, а коли не дуже?

А як визначити чи є у конкретної персони суспільний авторитет? І це має бути авторитет у всьому суспільстві, чи достатньо щоб людину хвалили в середовищі активістів та працівників грантових організацій?

Але для мене найцікавішим є вимога щодо наявності досвіду роботи не менше ніж десять років зі здійснення процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення в суді чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних із корупцією.

Замислимося. В Україні поняття «корупційний злочин» формально юридично виникло лише з 25 січня 2015 року. Тобто 10 років наступить лише в 2025 році.

Отже, як кажуть з місця в кар’єр, жоден громадянин України не може взагалі мати такого досвіду.

Далі. Наявність цього досвіду (у суто формальному виразі) може бути за таких умов виключно у прокурорів САП, суддів ВАКС, Солом’янського районного суду міста Києва та Верховного Суду.

І нарешті. До чого тут досвід у корупційних справах взагалі?

Я розумію, що наші бродячі активісти на довєрії мають досить обмежені знання, а слово «корупція» розучено ними вже на рівні інстинкту, але ж законопроект розроблявся, сподіваюся, не ними. Чи на думку розробників здійснення правосуддя у господарському чи адміністративному суді є легшим, а саме воно другорядним? Насправді воно нерідко й складніше.

Утім наступна вимога до члена Етичної ради ще більше заставляє замислитися.

Отже до складу Етичної ради мають входити:

1) три особи з числа суддів або суддів у відставці, визначених Радою суддів України;

2) три особи, визначених міжнародними організаціями, з якими Україна протягом щонайменше останніх трьох років співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції та/або у сфері судової реформи відповідно до міжнародних договорів України. Такі міжнародні організації погоджують пропозицію спільного списку кандидатів.

Перелік міжнародних організацій, з якими Україна протягом щонайменше останніх трьох років співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції та/або у сфері судової реформи відповідно до міжнародних договорів України, формується МЗС України та надсилається до Вищої ради правосуддя.

Голова Вищої ради правосуддя звертається до суб’єктів формування Етичної ради щодо надання кандидатур до її складу не пізніше наступного робочого дня з дня отримання переліку міжнародних організацій, передбаченого частиною четвертою цієї статті.

Суб’єкт формування Етичної ради надає до Вищої ради правосуддя список кандидатів до складу Етичної ради разом з інформацією, яка підтверджує відповідність таких кандидатів вищевказаним вимогам. Вимагати від суб’єкта формування Етичної ради чи кандидата до складу Етичної ради надання інших документів забороняється.

Розбираємо.

Отже сформувати склад Етичної ради з трьох суддів (хоч діючих, хоч у відставці) раніше 2025 року не вдасться. Просто потрібно дочекатися десятиріччя існування примітки до статті 45 Кримінального кодексу України.

ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОПРОЕКТУ ЩОДО ПОРЯДКУ ОБРАННЯ ТА ПРИЗНАЧЕННЯ НА ПОСАДИ ЧЛЕНІВ ВРП СУПЕРЕЧАТЬ КОНСТИТУЦІЇ, – ВИСНОВОК ВРП

Тепер стосовно кандидатів від міжнародних організацій.

Розпочнемо з того, що їх визначення у вітчизняному законодавстві відсутнє, а тому я скористаюся директивою Ради Європейського Союзу та Регламентом Європейського Парламенту і Ради ЄС.

Термін «міжнародна організація» означає будь-яку міжнародну організацію чи агенцію, що перебуває у повній власності, або орган такої організації чи агенції. До цієї категорії входить будь-яка міжурядова організація (включаючи наддержавну організацію), яка складається головним чином з урядів, має діючу штаб-квартиру або уклала істотно подібний договір з державою-членом та дохід якої не припадає на користь приватних осіб.

Крім того під терміном «міжнародна організація» розуміється організація та її підпорядковані органи, що регулюються публічним міжнародним правом, або будь-який інший орган, заснований договором або на основі договору між двома чи декількома державами.

До чого це я веду. Міжнародна організація повинна бути дійсно «міжнародною», тобто принаймні створеною двома країнами і мати певний наддержавний рівень.

Отже, якщо якусь організацію створено в одній країні, хоча б ця країні називалася США чи Великобританія, то вона не є міжнародною, а саме іноземною.

Крім того жоден недержавний фонд з точки зору міжнародного права не є «міжнародним». Він був і залишатиметься приватним благодійним фондом, що працює у різних країнах світу.

Це аналогічно транснаціональним корпораціям, які мають інтереси та працюють у різних країнах світу, але не стають від цього «міжнародними», оскільки так чи інакше їх штабквартира розташована у певній країні та діє у рамках права цієї конкретної країни.

Водночас запропоновані міжнародними організаціями кандидати, якщо дотримуватися вимог правила про наявність досвіду роботи не менше ніж десять років зі здійснення процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення в суді чи здійснення судочинства у справах, пов’язаних із корупцією, якими документами мають його (досвід) підтвердити?

У разі, якщо це громадяни України, то знову ж таки до 2025 року очікувати доведеться, а якщо іноземні громадяни, то мені цікаво чи дійсно у законодавстві цих країн є поняття «корупційний злочин» і чи 10 років поспіль вони підтримували державне обвинувачення чи відправляли судочинство у цій категорії справ? Процесуальне керівництво я навіть не розглядаю, то суто вітчизняний винахід.

Ще більш цікавим для мене є відсутність вимог до члена Етичної ради вільно володіти українською мовою.

По-перше, є Конституція України та відповідний Закон. Чому за наявності вимоги використовувати виключно державну мову в усіх закладах, установах, підприємствах, організаціях аж до накладення штрафу за порушення, ця вимога не стосується такого важливого органу?

По-друге, як не знаючи мови члени Етичної ради будуть виконувати, а не імітувати виконання, гігантські повноваження, якими їх наділено в проекті Закону України?

Отже, цим проектом передбачено, що засідання Етичної ради проводяться відкрито, а Державна судова адміністрація України забезпечує відео- та аудіофіксацію і трансляцію засідань Етичної ради в режимі реального часу на офіційному вебпорталі судової влади України.

Член Етичної ради має право брати участь у засіданнях і ухваленні рішень Етичної ради дистанційно в режимі відеоконференції з використанням електронних засобів зв’язку.

Я нічого проти не маю використання нових технологій, але враховуючи, що має вирішувати Етична рада, мені особисто цікаво, як не перебуваючи в країні, іноземці зможуть приймати такі відповідальні рішення? Я розумію, що це написано саме для них, а не з метою боротьби за дотримання санітарних правил.

Тим більш, що серед іншого Етична рада має здійснювати такі повноваження як:

- визначення та оприлюднення методики встановлення відповідності кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності;

- вивчення та аналіз документів кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя;

- збір, перевірка та аналіз інформації щодо кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, в тому числі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел;

- звернення до кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя, а також спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції (рахуй НАБУ, САП та НАЗК), інших державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб щодо надання пояснень, документів чи інформації;

- проведення співбесід з кандидатами на посаду члена Вищої ради правосуддя;

- ухвалення та оприлюднення обґрунтованого висновку щодо відповідності кожного кандидата на посаду члена Вищої ради правосуддя критеріям професійної етики та доброчесності, складення та оприлюднення список кандидатів, рекомендованих Етичною радою для обрання (призначення) на посаду члена Вищої ради правосуддя.

Поясність мені, будь-ласка, як не знаючи української мову можна дійсно якісно, неупереджено та повно забезпечити виконання цих (перелік далеко неповний) повноважень?

Тим більш слід враховувати, що проектом також передбачено право члена Етичної ради на безоплатний та повний доступу до відкритих державних реєстрів, а головне – суддівських досьє (!!!).

Це що, перекладатимуть та за кордон поштою будуть відправляти? Чи як?

Нарешті я хочу запитати, чому проектом передбачено, що фінансування діяльності Етичної ради та її членів, у тому числі й секретаріату, що утворюється для допомоги у їх діяльності, може здійснюватися із залученням міжнародної технічної допомоги?

Я так запитую не просто тому, що є переконаним противником усілякого іноземного впливу. Тут справа не у моїх суб’єктивних переконаннях. Мова про інше.

Не може такий орган існувати за рахунок зовнішнього фінансування. Надто великими повноваженнями його наділено.

Якщо члени Етичної ради та його апарат будуть знати, що їх заробітна плата і головне – її розмір напряму залежить від волі іноземної сторони, то скажіть чи не виникає загрози того, що вони будуть дещо заангажовані?

Більш того фактичне оскарження рішення Етичної ради про те, що певний кандидат до Вищої ради правосуддя не підходить по тим чи іншим параметрам, ніяким чином не передбачено. А уявіть, якщо вони діючого суддю чи іншого правника визнають, наприклад, недоброчесним, то як йому далі бути?

Заступник керівника Офісу Президента України Андрій Смирнов коментуючи відому публікацію щодо «дорожньої карти» судової реформи з датами виконання від послів країн G7 сказав, що «до порад треба ставитися як до порад».

Хоча я взагалі проти втручання у наші внутрішні справи, оскільки це, як я неодноразово нагадував, суперечить вимогам Віденської конвенції про дипломатичні зносини та має тягти за собою заходи реагування з боку МЗС України, але якщо вказівку розглядати як просто «пораду», то дійсно з цими словами можна зголоситися.

Врешті-решт мені цікаво, що країни G7 пропонуватимуть нам крім порад? Я би ще зрозумів, що за цими вимогами стоїть план на кшталт плану Маршала. З чіткими строками фінансування (не кредитування), ввезення техніки, побудови заводів і фабрик, створення сучасної залізниці, у тому числі високошвидкісної, розбудови портової галузі, підготовки наукових кадрів тощо.

Натомість, нам пропонують створити чергову інституцію під фактичним контролем та фінансуванням з-за кордону, тим самим забезпечивши просування до Вищої ради правосуддя таких кандидатів, які цілком вірогідно також будуть звіряти свій годинник не за київським часом.

То ж чи не краще злізти зі столу/вилізти з-під нього та як понад сто років тому виїхати у регіон, поспілкуватися з кандидатом і його оточенням на місці, а також вивчити інші дані щодо нього, щоб узгодити відповідну кандидатуру?

Але, думаю, ні. Такого не буде. Часу не стане, бо треба у соцмережах писати, та й на голові не постоїш

ДО ПОРАД ТРЕБА СТАВИТИСЯ ЯК ДО ПОРАД, – У ЗЕЛЕНСЬКОГО ПРОКОМЕНТУВАЛИ «ДОРОЖНЮ КАРТУ» РЕФОРМ ВІД G7

Читайте Резонанс в Facebook и подписывайтесь на наш канал в Telegram

9
Олексій Бебель Аналітик «Kyivstratpro», адвокат, голова Адвокатського об’єднання «Бебель, Демура і партнери»