21 квітня 2021 року Один з Найвеличніших Лідерів Світу (с) підписав закон про призов на військову службу резервістів у особливий період, тобто без оголошення мобілізації чи запровадження воєнного стану. Цікаво, а чи хтось розповів Недієздатному, хто такі резервісти й чим військова служба відрізняється від служби у військовому резерві? І де Недієздатний збирається готувати резервістів і допризовників, якщо за два роки перебування при посаді президента України він разом зі своїм міністром молоді та спорту Вадимом Гутцайтом, своїм головою Фонду держмайна Дмитром Сенниченком і своїм секретарем РНБОУ Олексієм Даніловим остаточно знищив систему підготовки резервістів і допризовників, ліквідував заходи з військово-прикладних видів спорту й дозволив рейдерам – попри дві постанови Верховної Ради України, численні рішення Вищого господарського суду та рішення Спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації від 16 липня 2015 року – безоплатно володіти майном колишньої радянської організації «Добровільне товариство сприяння армії, авіації та флоту»?

Коли навесні 2019 року на посаду президента України балотувався комік без артистичної освіти й навичок театральної роботи, виборці готові були проголосувати за кого завгодно – хоч за Зеленського, хоч за Юзіка, хоч за Сивоха, хоч за чорта лисого – аби тільки людина, що замінить Порошенка, раніше не перебувала у владі й не була пов’язана з корупційними схемами, які десятиліттями вибудовували попередні президенти та їх придворна камарилья. Бо ще один президентський термін Порошенка економіка країни в умовах війни просто не витримала б.

Насправді, у мітингах на захист Стерненка націоналісти чи радикали участі не беруть. Основний контингент «протестантів» – це професійні громадські активісти з числа американської та британської агентури, ЛГБТ-тусовка, завсідники масових заходів, найняті штабом Порошенка, та колишні добровільні помічники СБУ, агентурні справи яких винесли генерал-лейтенант Кононенко й генерал-майор Доценко, коли їх виганяли з Контори.

Якщо в Татарова є бодай дві клепки в голові, то найближчим часом Микитась попрямує «до діда Лук’яна» – попри те, що завдяки Ситнику перебуває під захистом посольства США і є недоторканною особою.

Про діяльність Національного антикорупційного бюро України можна розповідати годинами, з насолодою коментуючи кожне кримінальне провадження, що розслідує ця видатна установа, і кожний процесуальний документ, що складений детективами НАБУ. Створене для розслідування корупційних злочинів серед верхівки української влади, НАБУ займається, хіба, переслідуванням голів селищних рад, водіїв зерновозів та суддів низової ланки, викритих СБУ на дрібних хабарях, виконанням приватних замовлень і збором грошей для свого директора з заможних фігурантів кримінальних проваджень (достатньо лише пригадати аграрного барона Бахматюка, який навіть оплачував відпочинок директора НАБУ Артема Ситника та керівника Головного підрозділу детективів Андрія Калужинського в мисливському господарстві «Поліське-Сарни).

Вже півтора місяці як мені регулярно телефонують журналісти з різних телеканалів і просять проконсультувати з приводу так званої «справи суддів» – кримінального провадження щодо голови, заступника голови й ще кількох суддів Окружного адміністративного суду Києва, яким НАБУ інкримінує «захоплення державної влади» на підставі розмов, потайки записаних у суддівських кабінетах. Бо, як встановило НАБУ, ці судді між собою спілкуються за допомогою нецензурної лексики. Оскільки вчора знову до мене звернулись з одного з телеканалів з проханням пояснити, чому Вища рада правосуддя відмовилась відстороняти цих суддів від посад, свою відповідь викладаю нижче. Можливо, це зменшить кількість телефонних дзвінків і журналісти, нарешті, зрозуміють, чому за перебігом шести років розслідування «справ Майдану» завершилось повним пшиком.

На офіційній веб-сторінці Офісу Президента України 29 серпня 2020 року з’явилась зворушлива заява з нагоди ухвалення напередодні Конституційним Судом України рішення про неконституційність Указу президента, яким 16 квітня 2015 року п’ятий президент Порошенко призначив директором Національного антикорупційного бюро України загрузлого в корупції екс-начальника слідчого відділу прокуратури Київської області Артема Ситника.

Після чергового обшуку в Окружному адміністративному суді Києва (попередній раз підлеглі Артема Ситника трясли ОАСК 26 липня 2019 року) на сайті НАБУ з’явилось повідомлення про те, що суддям Окружного адміністративного суду Києва знову повідомили про підозру: «детективи НАБУ повідомили про підозру голові Окружного адміністративного суду міста Києва (далі — ОАСК), його заступнику та ще п’ятьом суддям цього суду, а також голові Державної судової адміністрації України. Триває процес вручення підозр ще чотирьом особам.

Повна розшифровка телефонної розмови між президентом України Петром Порошенком і президентом Російської Федерації Володимиром Путіним, яка відбулась 30 квітня 2015 року, за 2,5 місяці після укладання так званих Мінських угод та розгрому української армії під Дебальцевом.

Єдине запитання, яке досі залишається без відповіді – а чи збирається Ситник розслідувати справу №1590, за закриття якої він вимагав гроші зі Злочевського? Якщо збирається, то нехай розпочинає з екстрадиції Гонтаревої.

22 травня 2020 року слідчі Головного слідчого управління Національної поліції повідомили трьом підозрюваним – Андрію Антоненку, Юлії Кузьменко та Яні Дугарь – про завершення досудового розслідування в кримінальному провадженні за фактом вбивства російського журналіста Павла Шеремета. Напередодні їм був вручений змінений текст підозри, який, очевидно, ляже в основу обвинувального акта, що попрямує до суду.

30 червня 2016 року директор НАБУ Артем Ситник провів брифінг, у ході якого з гордістю рапортував, що у власних службових кабінетах без дозволу суду (тобто, з брутальним порушенням Конституції України) затримані головний санітарний лікар України Святослав Протас і начальник департаменту Держсанепідемслужби Олександр Чепурний. Як пояснив директора НАБУ, «керівник Держсанепідслужби України надав злочинну вказівку ряду директорів відповідних державних обласних установ, згідно із якою останнім та їх заступникам буде виплачено премію до Дня медичного працівника у розмірі двох місячних посадових окладів, один з яких вказані особи можуть залишити собі, а інший повинні передати йому». Невдовзі обидва підозрюваних були взяті під варту, а в 20 регіонах України НАБУ одночасно провело 44 обшуки в обласних санітарно-епідеміологічних станціях та вдома в головних санітарних лікарів областей, яких Ситник публічно, через сайт НАБУ, пригрозив кинути за ґрати

В Артема Сергійовича є всі підстави сподіватись, що після ознайомлення з висновком експертизи Зеленський стане більш поступливим і викине з голови дурну думку звільнити з посади директора НАБУ людину, яка була визнана судом корупціонером

Служба безпеки України продовжує радувати своїми трудовими успіхами й 2 квітня 2020 року з великим піднесенням поширила інформацію про викриття аж цілого держсекретаря Міністерства інфраструктури Андрія Галущака, який порушив режим секретності.

З самого ранку співробітники Геніспекції телефонують керівникам структурних підрозділів Офісу генерального прокурора й намагаються шляхом опитування з’ясувати, яка ж це паскуда передала мені лист Ірини Валентинівни.

Ірині Венедіктовій, яка раптово змінила місце роботи й посіла посаду генерального прокурора, не варто залишати такого видатного представника «громадянського суспільства» як Роман Маселко в Державному бюро розслідувань, а забрати разом з собою в Офіс генерального прокурора. Напевно, йому там знайдеться високооплачувана посада. А ще краще – якщо Ірина Валентинівна вирішить створити Раду громадського контролю при Офісі генерального прокурора. Ось де Маселко зможе розгорнутись на всю ширину свого морального авторитету.

Юридична школа, випестувана в Міжнародному соломонову університеті, назавжди ввійде якщо не в аннали, то, принаймні, анали новітньої історії. А «реформою прокуратури», яку влаштували Руслан Рябошапка, Віталій Касько та Віктор Чумак, ще довго лякатимуть українських платників податків, з кишень яких доведеться виплачувати незаконно звільненим середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Поточною роботою органів прокуратури на той час керував перший заступник генпрокурора Микола Ярославович Голомша, а до функцій прокуратури, нагадаю, належало не тільки процесуальне керівництво, як нині. Прокуратура, перш за все, здійснювала нагляд за дотриманням законності в країні, координувала діяльність правоохоронних органів, захищала права людини в найрізноманітніших сферах (від трудових відносин до умов утримання в місцях позбавлення волі) та представляла державу в суді.

Темою зустрічі на цей раз стала діяльність Управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України, яке впродовж п’ятьох років натхненно розслідувало злочини попередників.

Питання переатестації для Смоковича є вкрай хворобливим, оскільки нинішню свою посаду він посів з чималим скандалом. Як пам’ятає прогресивна громадськість, у перший половині 2017 року була проведена «судова реформа» ім. Порошенка разом з конкурсом на заняття посад суддів у новоствореному Верховному Суді (без слова «Україна»). Під час проведення одного з етапів конкурсу Смокович набрав 54,5 бали при мінімально необхідних 67 для проходження до наступного етапу конкурсу. І тут трапилось чудо: ВККСУ, щоби не втратити для українського правосуддя такого цінного фахівця, негайно внесла зміни в Положення про проведення конкурсу й знизила планку до рівня, необхідного Михайлу Івановичу.

У Сполучених Штатах буяє шторм «Україногейту», Палата представників Конгресу проводить слухання на предмет можливого імпічменту Дональда Трампа, «демократи» обвинувачують президента-республіканця в тому, що він тиснув на Україну з метою примусити українську прокуратуру розслідувати витівки екс-віце-президента Джо Байдена та його сина Гантера, а державний секретар Майк Помпео закликає провести розслідування проти України через підозри щодо втручання в президентські вибори в США в 2016 році.

Нарешті нова чесна й непідкупна влада, збентежена розгулом законності та правопорядку в країні, знайшла справжній розплідник суддівської добропорядності. Як не складно здогадатись, цим розплідником виявилось Національне антикорупційне бюро України, яке виховало цілу плеяду жерців Феміди, здатних з честю нести високе звання судді й навіть увійти до складу Вищої ради правосуддя за квотою президента.

Якщо раптом Трепак призабув цю історію, наводимо витяг з постанови про заведення оперативно-розшукової справи відносно Тараса Омеляновича Дунаса та Олександра В’ячеславовича Білоуса категорії «перевірка» з класифікацією «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою» за ознаками ч.4 ст. 368 КК України.

16 вересня 2019 року волелюбний український народ і все прогресивне людство святкує знаменну дату в новітній історії – четверту річницю з того дня, коли склали присягу перші детективи Національного антикорупційного бюро України.

Замість того, щоби, нарешті, ліквідувати корупційні схеми, припинити грошові побори зі спортсменів, виконати судові рішення, скасувати накази про безпідставне присвоєння спортивних звань, скасувати накази про проведення спортивних заходів, у ході яких здійснювались грошові побори, а спортсменів примушували вступати в псевдо-громадські організації (така вимога прямо записувалась у положення про проведення державних заходів), новий міністр Бородянський за лічені дні вже «осідлав» корупційні потоки й навіть призначив колишнього заступника Жданова Ярему відповідальним за спорт у новому міністерстві.

Горбатюку треба не на Юрія Луценка нарікати, а уклінно дякувати колишньому генеральному прокурору, який звільнив Управління спеціальних розслідувань від двох десятків справ, до яких у Горбатюка роками не доходили руки. А нового керівника Генпрокуратури Руслана Рябошапку варто попрохати забрати в Горбатюку ще й «справи Майдану» та дати йому можливість повністю віддатись обслуговуванню корупційних схем Ситника та збору компромату на суддів та прокурорів.

Нарешті можна скласти цілісну картину тієї бездарної провокації, яку влаштували директор НАБУ Артем Ситник, начальник Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюкa, начальник відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими Управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Олексій Донський, прокурор цього відділу Володимир Приходько та співробітники Управління СБУ в Чернігівській області під машкарою розслідування кримінального провадження, зареєстрованого в 2014 році за фактом нападу 25 грудня 2013 року на журналістку Тетяну Чорновол.

Яким саме чином Ситник упіймав Горбатюка «на гачок» і примусив обслуговувати найбрудніші корупційні схеми доки достеменно невідомо. Хтось каже, що Сергій Вікторович просто спокусився на солідну фінансову винагороду, хтось – що Ситник «хлопнув» Горбатюка на отриманні грошей від народного депутата Сергія Пашинського.

Рябошапці не завдає жодних незручностей та обставина, що зараз директора НАБУ судять у Сарненському райсуді Рівненської області за скоєння ним корупційного правопорушення, а за майже чотири роки існування НАБУ (перші детективи приступили до роботи 16 вересня 2015 року) цей видатний орган, на утримання якого вже витрачено понад 3 млрд. грн., завершив розслідування лише кількох десятків проваджень – головним чином, щодо голів селищних рад, рядових слідчих і кількох суддів низової ланки, викритих СБУ на дрібних хабарах. Натомість ЗМІ переповнені інформацією про кричуще хабарництво керівників НАБУ, продаж справ і участь у найбрудніших корупційних оборудках.

Якщо Зеленський виконає намічену пертурбацію, він має бути притягнутий до кримінальної відповідальності, встановленої частиною 4 статті 382 КК України – невиконання рішення Конституційного Суду України (санкція – до 8 років позбавлення волі). І ось тут виборці на власні очі переконаються, як працюватиме обіцяний Зеленським закон про імпічмент та обіцяне Зеленським скасування президентської недоторканності. Тому бажання Арбітра Нації захопити владу в Києві можна лише вітати, оскільки завдяки цьому деякі його виборці, можливо, навіть порозумнішають.

Елементарна перевірка звітів «волонтера» Бірюкова засвідчила, що в Петра Порошенка проблема не тільки з Армією та Мовою, але й з Вірою – крали безбожно.

А тепер, друзі мої, я розповів вам чим займається достославне Міністерство внутрішніх справ Україні задля підтримки іміджу керівного складу Національної поліції.

Раджу Артему Ситнику перед наступним допитом запастись довідкою, що засуджений у 2005 році уродженець Рівного Микола Надейко і уродженець Рівного Микола Надейко, який оплачує розваги директора НАБУ – це різні люди. Також було б непогано, щоби Артем Сергійович умовив співвласника мисливського господарства «Поліське-Сарни» Андрія Акименка з бригади «Чеби» дати в Генпрокуратурі свідчення, що він не знайомий з директором НАБУ й не має жодного відношення до організації його відпочинку

Залишати такого важливого свідка в Україні – це велика необережність з боку Порошенка. Бо якщо нова влада вирішить покрутити Федорову вуха в сподіванні отримати подробиці про кримінальний бізнес його колишнього шефа, то Федорова не врятує ані контррозвідка ГУР, ані загони спецпризначенців, ані особисто Вася Бурба на білому коні.

Я категорично не згодний з тими, хто стверджує, що між Порошенком і Януковичем немає принципової різниці. Різниця є: за часи Януковича кращі люди країни розкрадали лише 90% державних ресурсів, а десяту частину все ж таки залишали, щоби Ненька не сконала достроково – бо Янукович мріяв царювати довго та щасливо й сподівався передати державу в спадок діточкам і онукам. А Порошенко та його камарилья вигрібали все до копійки, позаяк не пов’язували своє майбутнє з Україною й не збирались тут жити.

Ще наприкінці березня Луценко запевняв, що Кулик не мав жодних підстав для прийняття таких процесуальних рішень і ним ось-ось займеться Державне бюро розслідувань. Але ситуація в голові генерального, прости господи, прокурора вже розгорнулась на 180 градусів, що засвідчує протокол згадуваної оперативної наради, доставлений нам голуб’ячою поштою.

На початку березня 2019 року в Україні вибухнув величезний скандал, внаслідок якого стало, зокрема, відомо, на яких смітниках Національне антикорупційне бюро України набирає собі негласних позаштатних співробітників і з якою метою їх використовує. Через оприлюднення Інтернет-проектом «Bihus.info» листування між громадянами Гладковським, Жуковим, Рогозою та Шевченком надбанням громадськості стала історія про те, як помічник-консультант народного депутата Костянтина Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко) Євген Шевченко, який прилаштувався при НАБУ як негласний позаштатний співробітник, разом з сином першого заступника РНБОУ Олегом Гладковським та іншими «борцями з корупцією» розкрадали кошти «Укроборонпрому». А перший заступник директора НАБУ Гізо Углава видавав шахраям довідки про те, що їх фірма «Оптимумспецдеталь», через яку «Укроборонпрому» продавались завезені з Росії контрабандою деталі військової техніки, не має ознак фіктивності.

Залишається тільки незрозумілим, що тепер Луценко та Порошенко будуть пояснювати Джуліані. І як Білий Дім після погроз на адресу Кулика має ставитись до компромату на Байдена.

Доки Білецький з «Боцманом» не стали заробляти на організації анти-порошенківських акцій, на вулиці Банковій не помічали ані скандальної біографії «героїв АТО», ані джерел їх доходів, ані численних публікацій, в яких цей дует обвинувачувався в розбійних нападах, вимаганні та розкраданні бюджетних коштів, що виділялись на виплату грошового забезпечення бійцям полку «Азов» НГУ.

18 березня 2019 року автор цих правдивих рядків був як свідок допитаний у Державному бюро розслідувань з приводу скандалу, що вирує навколо розкрадання коштів Державного концерну «Укроборонпром». Точніше, кримінальне провадження, направлене в ДБР Генеральною прокуратурою, зареєстроване у зв’язку тим, що керівництво Національного антикорупційного бюро України видавало шахраям (очевидно – не безкоштовно), що постачали «Укроборонпрому» контрабандні деталі військової техніки, довідки про те, що їх фірма не має ознак фіктивності. А коли в НАБУ надійшли матеріали, що свідчили про розкрадання коштів «Укроборонпрому», Ситник ці матеріали приховав.

Ні ця заява, ні оприлюднення членом Ради громадського контролю при НАБУ Денисом Бігусом інформації про зловживання в «Укроборонпромі» (оприлюднені Бігусом документи та листування сина вже колишнього першого заступника секретаря РНБОУ зберігались в Карен Грінвей після того, як в НАБУ їх передала Головна військова прокуратура в березні 2017 року, це – матеріали, виділені з кримінального провадження №4201611350000102 від 01.04.2016) не допоможе Ситнику зберегти посаду. Та й Марі Йованович це також не допоможе.

Луценко замість того, щоби виконати рішення КДКП та позбавити Столярчука захмарних премій, продовжував виплачувати своєму заступникові сотні тисяч гривень кожного місяця, сподіваючись на те, що Верховний Суд скасує догану. Тож тепер мова вже йде не про невиконання Луценком рішення КДКП, а про розкрадання коштів державного бюджету в особливо великих розмірах.

Знаменна дата спіткала український народ і все прогресивне людство 10 лютого 2019 року. Сорок років тому народився народний депутат України Антон Геращенко – керівна й спрямовуюча сила українського суспільства, розум, честь і совість нашої епохи, чий рот не закривається на всіх телеканалах Неньки зрання до вечора. Антон Юрійович – людина унікальних можливостей. Впродовж 15 хвилин по фотографії він розкриває будь-який злочин, знаходить «російський слід» та «руку Москви» по запаху й з зав’язаними очима та роздає геополітичні поради космічного масштабу. Зокрема, у 2015 році Геращенко виступив з ініціативою укласти договір про передачу Російській Федерації в оренду на 30-40 років окупованого Севастополя – з тим, щоби виправдати російську агресію проти України та допомогти Путіну «зберегти обличчя».

Певна розгубленість місіс Супрун пояснюється тим, що впродовж останніх 2,5 років вона на всіх міжнародних заходах представляється як член Кабінету Міністрів України – міністр охорони здоров’я, призначений Верховною Радою. І лише зараз західні партнери починають поступово усвідомлювати, що Супрун ніколи на посаду міністра не призначалась, а, відтак, не має повноважень проводити якісь реформи, визначати політичні пріоритети та стратегічні напрями роботи Міністерства охорони здоров’я.

Уся 14-річна політична кар’єра Анатолія Гриценка – це історія про те, як він обслуговував різноманітних аферистів, які потім його перетворювали на сміховисько.

Розшукувати «Кузню на Рибальському», кондитерські фабрики чи фірмові крамниці «Рошен» не треба й нікуди вони з України не дінуться. При цьому та обставина, що підприємства Порошенка на момент конфіскації належатимуть іншим людям, не буде мати жодного значення: з точки зору українського законодавства угоди купівлі-продажу є нікчемними, а нові власники не вважатимуться добросовісними набувачами. Втім, після конфіскації майна контрагенти Петра Олексійовича зможуть заявити до нього регресні вимоги, щоби отримати назад сплачені гроші – але українських платників податків це вже не цікавитиме.

Народ у мене питає, що треба зробити, щоби суди більше не виносили рішень про поновлення на посадах таких одіозних осіб, як колишній голова Державної фіскальної служби Роман Насіров. Відповідаю: для цього треба впіймати професійних «громадських активістів» Віталія Шабуніна та Мустафу Найєма й набити їм є….ки.

2 грудня 2018 року поліція Грузії затримала в Тбілісі шістьох громадян України за підозрою в підготовці державного заколоту. У затриманих під час обшуків виявлені пістолети «Беретта» і «Макаров», автоматична ручна вогнепальна зброя та різні боєприпаси. Затриманими є охоронці народного депутата Костянтина Грішіна (він же ж Грішин, він же ж Гришин, він же ж Семен Семенченко), які в Україні заробляли нападами на журналістів, торгівлею краденими боєприпасами, викраденням людей і виконанням дрібних доручень директора НАБУ Артема Ситника. Бандити працювали «під дахом» народного депутата Антона Геращенка й рахувались співробітниками охоронної фірми, яка належить старшому брату «таємного агента НАБУ Євгена Шевченка».

Багато шуму спричинила інформація про те, що нинішній директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник у 2009 році, будучи начальником слідчого відділу прокуратури Київської області, незаконно отримав земельну ділянку в місті Буча під Києвом. Це був, по суті, хабар від мера Бучі Анатолія Федорука за те, що прокуратура області закрила очі на його земельні афери. Цю ділянку Ситник перед тим, як балотуватись на посаду директора НАБУ, продав.

Посаду міністра оборони України Анатолій Степанович обіймав лише два з половиною роки – з лютого 2005 по грудень 2007 – і, напевно, вкрав не так вже й багато в порівнянні з наступниками. Але символом корупції у військовій сфері народний епос зробив саме Гриценка. Причина такої популярності, напевно, полягає в особистих якостях екс-міністра, найбільш відомою рисою характеру якого є нездатність керувати й повна підпорядкованість своїй дружині. Більш того – навіть красти Анатолій Степанович до пуття не навчився, а тому, як тільки посів 4 лютого 2005 року крісло міністра оборони України, то негайно взяв у заступники для виконання делікатних доручень такого собі В’ячеслава Кредісова, який незадовго до того був спійманий працівниками СБУ з пачкою мічених стодоларових банкнот і щойно вийшов з Лук’янівського слідчого ізолятора на підписку про невиїзд. Саме руками Кредісова міністр Гриценко й розпродавав військове майно.

Тричі засуджений за квартирні крадіжки Шерембей накинувся на Мусія після того, як екс-міністр дав оцінку «громадській діяльності» цього рецидивіста. З такої нагоди нагадую, у яких саме університетах Шерембей вивчав юриспруденцію.

Хочу заспокоїти співробітників Мінмолодьспорт: оскільки Григорій Ляхович частину хабарів передавав міністру Жданову, то ніякого реального покарання, з огляду на відносини між Ждановим і прокурором столиці, він не зазнає.

Директор НАБУ вважає цілком нормальною ситуацією, що Солом’янський райсуд завалений скаргами на бездіяльність НАБУ й виніс вже кілька сотень (!) судових рішень, якими зобов’язав НАБУ виконати вимоги статті 214 КПК України й внести в Єдиний реєстр досудових розслідувань заяви про вчинені злочини, які НАБУ відмовилось реєструвати. Втім, судові рішення Ситник ігнорує, що й не дивно – все однаково ніякої реальної можливості звільнити його з посади немає.

Рідкісне естетичне задоволення я отримав 17 вересня 2018 року від того видовища, що розгорнулось на вулиці Різницькій в Києві. Професійні «громадські активісти» на кшталт Корчинського взяли в облогу Генпрокуратуру, вимагаючи від генерального, прости господи, прокурора, щоби він не перешкоджав друзям Авакова продавати «особам кавказької національності» посвідки на право постійного проживання в Україні.

Звільнення керівника Державної фіскальної служби України Мирослава Продана й призначення на його місце виконувача обов’язків Олександра Власова нічого радісного не обіцяє не тільки підприємцям, але й звичайним громадянам – найманим працівникам. Бо за недовге перебування на посаді «в.о.» новому начальнику треба зробити своє життя яскравим і заможним. Як наслідок – почались грабунки

Чому міністру економічного розвитку і торгівлі часів Януковича можна мати в Україні телеканал, а першому заступнику глави Адміністрації Президента часів Януковича в такому праві відмовляється? Чим Портнов гірший за Порошенка? – Нічим. Аналогічне запитання: якщо колишньому члену правління СДПУ(а), обраному свого часу народним депутатом від цієї партії, можна мати телеканал, то чому його не можна мати колишньому голові правління СДПУ(о)? А якщо комусь не подобається редакційна політика того чи іншого телеканалу, то не треба його дивитись. Я, наприклад, викинув телевізор ще в 1998 році.

Директору Національного антикорупційного бюро України Артему Ситнику державна охорона також не полагається. Тим більше, що, на відміну від Холодницького, Ситник обіймає не процесуальну посаду, пов’язану з розслідуванням резонансних злочинів, а адміністративну – він командує прибиральницями в НАБУ, підписує відомості на зарплатню й т.п. Тим не менш, зловживаючи своїм службовим становищем, Ситник зобов’язав співробітників спецпідрозділу НАБУ, озброєних антикорупційними шкарпетками по 400грн., охороняти себе, коханого.

Абсолютно неконституційним є й порядок призначення директора НАБУ – указом президента України за результатом розгляду кандидатур, обраних на відкритому конкурсі «громадськими активістами». Вичерпний перелік повноважень президента міститься в статті 106 Конституції України, де, звісно, не передбачено нічого подібного. А це означає, що якщо п’ять десятків народних депутатів урешті-решт звернуться до Конституційного Суду України, то процедура призначення директора НАБУ буде визнана такою, що суперечить Конституції України з наступним автоматичним звільненням Ситника з посади.

Саме Кенту злі язики приписують ідею позбавити американських віз керівника САП Холодницького та генерального, прости господи, прокурора Луценка, проведення силами НАБУ численних незаконних позасудових затримань громадян, незаконного прослуховування детективами НАБУ телефонів українських посадовців і бізнесменів, провокацію злочинів і навіть блокування «активістами» Солом’янського райсуду під час обрання запобіжного заходу Роману Насірову.

Виникає запитання – за яку суму, отриману від конкурентів «Тред Коммодіті», Ситник вдягнув на людей наручники, не дочекавшись остаточного судового рішення за позовом Міноборони до Держаудиту й, відтак, не маючи взагалі жодного доказу вчинення ними якогось злочину? Я, наприклад, чув, що в кишеню Артема Сергійовича за реєстрацію цього кримінального провадження надійшло 200 тис доларів. Але, напевно, це неправда – я все ніяк не можу повірити, що директор НАБУ продається настільки дешево.

Можливо з цієї передачі вузьким народним верствам стане зрозумілим, чому мені досі не відбили голову (а люди з таким язиком як у мене, як правило, якщо й доживають до пенсії, то хіба лише до пенсії по інвалідності) і чому мене люто ненавидить так звана журналістська спільнота.

Непересічна особистість, як Руслан Бірюков, безсумнівно є справжньою знахідкою для Державного бюро розслідувань. І я не сумніваюсь, що він, будучи головою Конкурсної комісії №1, не тільки відбере кращих з найкращих, але й сам не залишиться за бортом нового правоохоронного органу – Руслан Миколайович претендує на посаду керівника Управління супроводженням оперативними підрозділами досудових розслідувань.

Не може не радувати, що тепер на засіданнях Громадської ради при ДБР Ігор Проценко зможе регулярно бачитись з іншим членом цієї ради – представником не менш шанованої організації «Громадський люстраційний комітет» Сергієм Івановим, а можливо, навіть, з самою Тетяною Козаченко – головою Громадської ради з питань люстрації при Мінюсті. Річ у тім, що Проценко – одна з тих жертв «люстраторів», яка звернулась до Європейського суду з прав людини, вимагаючи визнати Закон України «Про очищення влади» таким, що порушує права людини, та поновлення на прокурорській службі.

Суддя невідомо з якого дива в постанові зазначив, що Віталій Юзефович ніде не працює. У той час як усі знають, що він не тільки нужденно трудиться на чолі КДКП, але й впродовж найближчих двох тижнів має забезпечити прийняття КДКП рішення про звільнення з посади керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Назара Холодницького. Головне – щоби до того часу Холодницький не зареєстрував в ЄРДР кримінальне провадження відносно самого Грушковського за ознаками статті 366-1 КК України за декларування недостовірної інформації. Бо тепер постанова судді Аліменка, якою Грушковський виправданий за керування автотранспортом у стані алкогольного сп’яніння, є доказом того, що він користується незадекларованим автомобілем.

Інформую директора НАБУ Ситника, що з оригіналами записів, а також з результатом їх фоноскопічної експертизи, він може ознайомитись у посольстві США в Києві, безпосередньо в свого куратора Карен Гріневей (the FBI’s Supervisory Special Agent Karen Greenaway), оскільки Оніщенко був допитаний ФБР з приводу цих записів та уклав з Мінюстом Сполучених Штатів 5 угод (остання угода була пов’язана якраз з показами щодо обставин закриття Ситником і Холодницьким кримінального провадження відносно Злочевського на прохання Порошенка). На сьогодні Оніщенко перебуває під програмою захисту свідків Міністерства юстиції США, а його інтереси представляє колишній прокурор, а нині – адвокат Марта Борщ, яку Ситник ще торік вимагав призначити ревізором НАБУ.

Директор НАБУ знав, що в Генеральній прокуратурі розслідується кримінальне провадження у зв’язку з отриманням ним неправомірної вигоди у вигляді двокімнатної квартири й намагався усіляко перешкодити слідству, залякував свідків та погрожував слідчим. Зокрема, остаточною підставою для висунення Ситнику підозри в скоєнні тяжкого злочину став висновок Державної аудиторської служби на 22 сторінках про те, що придбання квартир для співробітників прокуратури Київської області шляхом переказу коштів якимсь благодійним фондом на рахунок забудовника є грубим порушенням законодавства.

КДКП вирішила утворити при собі Секретаріат у складі 300 (трьохсот) співробітників,

Ситник продав автомобіль «Ауді», який був арештований як речовий доказ у кримінальному провадженні, а гроші поклав собі в кишеню, не поділившись з начальством. Після проведеної службової перевірки Артем Сергійович отримав копняк під зад і вилетів з органів прокуратури, як корка з пляшки, подався в адвокати й уславився ще кількома корупційними скандалами. Зокрема, він разом з Гардецьким провернув легалізацію 2 млн. доларів шляхом придбання через судові рішення 13-ти квартир в Ірпіні на ім’я прийомного сина Гардецького, такого собі пана Малиновського.

Ситник забув розповісти в своєму інтерв’ю: по-перше, «жучок» у кабінеті Холодницького був встановлений рішенням начальника Департаменту «Кононенка-Грановського» Володимира Гуцуляка хоча й з санкції слідчого судді, але без відома генерального, прости господи, прокурора. Натомість ця негласна слідча дія була погоджена з посольством США. Зараз про це знають вже навіть прибиральниці в Генпрокуратурі, бо Гуцуляк підданий анафемі, а Луценко шукає, куди ще міг встановити апаратуру спритний підлеглий за допомогою Ситника в інтересах американського посольства (через це в приміщеннях Генпрокуратури Служба безпеки України зараз проводить технічні заходи з виявлення можливих підслуховуючих пристроїв).

Це лише в цивілізованих країнах громадськими активістами вважаються люди, які безкоштовно займаються суспільно-корисними справами в позаробочий час. А в Україні «громадські організації» – це, здебільшого, або суто шахрайські контори, або піар-агентства, що заробляють на лобіюванні інтересів певних фінансово-промислових чи політичних груп, як вітчизняних, так і іноземних. При цьому, провідні «антикорупційні» псевдо-громадські організації становлять собою, по-суті, конвертаційні центри – як приклад можна навести скандально відомий «Центр протидії корупції», що має 20 (двадцять!) рахунків в установах банків.

Тепер колишні вороги помирились і навіть спільними зусиллями «хлопнули» на хабарі Холодницького, який останнім часом брав не по чину й не ділився з Ситником.

Треба говорити не про «поправку Лозового» (бо народний депутат Лозовий, який її запропонував, напевно, той Кримінальний процесуальний кодекс України в очі ніколи не бачив), а про «поправку Філатова». А ще правильніше – про поправку адвокатського об’єднання «Василь Кисіль і партнери», яке зараз приватизувало судову владу в Україні. Навіщо заступникові глави Адміністрації Президента Олексію Філатову ця поправка знадобилась – я досі не можу збагнути попри всю свою бурхливу фантазію. Можливо, у нього є якийсь потяг до некрофілії.

Із «Міхомайданом» зараз повторюється історія блокування Оболонського суду – Грішін підзаробив грошей, кілька десятків безробітних мали впродовж півроку свої законні 200 грн. на день, а за тиждень про бомжатник, що до 3 березня 2018 року вирував біля Верховної Ради, усі забудуть.

На виконання розпорядження міністра від 12 лютого 2018 року робоча група в складі представників Управління фізичної культури і спорту Міністерства оборони України, Юридичного департаменту Міністерства оборони України, Головного управління підготовки Збройних Сил України, Сил спеціальних операцій Збройних Сил України та Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України провела огляд території військового містечка. При цьому високі ревізори примудрились не помітити ані білбордів з рекламою ТОВ «Ібіс», ані дороговказу у бік військового містечка №201 із зазначенням, що там знаходиться тир ТОВ «Ібіс», ані прапорів з символікою ТОВ «Ібіс», якими рясно прикрашене військове містечко. Натомість у довідці, поданій міністру Полтораку було зазначено, що, начебто, 9 споруд на території містечка використовує громадська організація «Купол» для організації навчально-тренувальних занять зі стрілецьких видів спорту. Як може фіктивна фірма проводити якісь заняття у той час, як в цих приміщеннях працює комерційний тир та інші об’єкти ТОВ «Ібіс», міністр з’ясовувати не став.

Єдине питання, яке досі вкрите таємницею – це сума, яку взяв Ситник. У САП зайшло, начебто, 3 млн. доларів, а ось чи отримав директор НАБУ частину цієї суми, чи йому платилось додатково – наші джерела до пуття не знають. Відомо лише, що детективи НАБУ страшенно обурені продажем справи Труханова – не тим, звісно, що вона розвалена, а тим, що їм не перепало з того жодної копійки

Під час засідання комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони міністр оборони України Степан Полторак заявив, що подасть у відставку в разі, якщо буде доведено вину його заступника Ігоря Павловського в скоєнні корупційних злочинів. Думається, Степану Тимофійовичу вже зараз можна готуватись до звільнення – для цього достатньо однієї лише історії про те, як з метою розкрадання злиденного військового бюджету була зареєстрована фірма у вигляді громадської організації під назвою «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол».

Родзинка цієї історії полягає в тому, що про майбутнє затримання Шепелева було відомо ще наприкінці січня 2018 року – про це, зокрема, писалось на сайті «ОРД». Як стверджували джерела «ОРД», Шепелев за домовленістю між Путіним і Порошенком був таємно доставлений у Чернігівський слідчий ізолятор з тим, щоби пізніше імітувати його затримання в Києві.

А хіба Саакашвілі, перебуваючи на посаді голови ОДА, думав про законність, коли їздив у Чернігів агітувати за висуванця «Блоку Петра Порошенка» на виборах до Верховної Ради? Чи він поважав українські закони, коли відмовився здати грузинський паспорт після призначення на державну службу? – І це при тому, що Закон України «Про місцеві державні адміністрації» прямо забороняє призначати головами держадміністрацій осіб з подвійним громадянством.

Хотілось би почути від СБУ, хто ці люди, які так необачно вирішили мене полякати організацією «С14», активістів якої прокуратура обвинувачує у вбивстві Бузини.

Володимир Бойко, для Резонансу Є великі сумніви в тому, що прокуратура столиці наведе лад у справі підготовки мобілізаційного резерву та військово-облікових спеціальностей. Бо перемога Революції Гідності над злочинною владою попередників і встановлення в Україні народного режиму на чолі з Петром Порошенком ознаменувалась не лише ліквідацією залишків законності та правопорядку в державі. Чи не першою жертвою революційних перетворень стали військово-патріотичне виховання молоді та спортивні дисципліни, спрямовані на популяризацію військово-облікових спеціальностей.

Верховний Головнокомандувач вивів боротьбу з корупцією в оборонному відомстві на нові обрії. Поштовхом до рішучих реформ стала ухвала Апеляційного суду Києва, якою суд змінив запобіжний захід заступнику міністра оборони Павловському, підозрюваному НАБУ в розкраданні разом з оточенням Порошенка бюджетних коштів, і випустив його на волю під поручительство двох військовослужбовців Олександра Порхуна та Ігоря Герасименка.

Професійні любителі Петра Олексійовича, які на платній основі поширюють у соцмережах захоплені дописи про свого кумира, щиро обурюються: мовляв, хіба пан президент, будучи бізнесменом, не має право витратити свої власні 500 тис. доларів на новорічний відпочинок на Мальдівах? А якщо так – то навіщо зазирати в чужі кишені й рахувати особисті видатки глави держави?

Володимир Бойко, для Резонансу В історії з затриманням, домашнім арештом і наступним звільненням Павловського на поруки є ще один цікавий нюанс: ані детективи НАБУ, ані прокурори САП вперто не звертають увагу на постать одного з поручителів – Олександра Володимировича Порхуна, який є засновником громадської організації «Асоціація ветеранів та учасників бойових дій «Купол» і який, попри те, що обіймає посаду командира 13-го окремого аеромобільного батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади, під покровительством заступника міністра оборони Павловського розгорнув бурхливу комерційну діяльність на базі військового містечка №201 в м.Бровари Київської області.

Володимир Бойко, для Резонансу Напевно, наказом по Національному антикорупційному бюро України варто перенести День дурня з 1 квітня на 20 червня. Бо саме 20 червня 2017 року відбувся брифінг директора НАБУ Артема Ситника, у ході якого Артем Сергійович урочисто повідомив, що вперше в історії України Федеральне бюро розслідувань Сполучених Штатів разом з НАБУ взяло участь у проведенні негласних слідчих дій відносно народних депутатів України та навіть долучилось до затримання в Києві шістьох українських громадян за підозрою в співучасті в отриманні хабарів народними депутатами Борисом Розенблатом і Максимом Поляковим.

Суддя Шевченківського районного суду Києва Олег Лінник, який у закритому режимі (начебто, через якісь погрози на адресу обвинуваченого) розглядав справу за обвинуваченням Юрія Крисіна у співучасті у вбивстві журналіста В’ячеслава Веремія, нарешті оголосив вирок: 4 роки позбавлення волі з іспитовим терміном у 2 роки. Тобто, якщо Крисін впродовж наступних 2 років не скоїть новий злочин, то він вважатиметься несудимим і не відбуватиме ніякого покарання. Про непересічну біографію та виняткову правосвідомість судді Лінника можна докладніше довідатись з моєї публікації

Заступник начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Дмитро Бут – не лише активний учасник, так би мовити, Революції Гідності (щоправда, з протилежного боку), але й символ тріумфальної ходи поліцейської реформи. Засоби масової інформації наввипередки розповідають про його трудові звершення та матеріальний добробут – про садибу в селі Гореничі під Києвом поруч з палацом колишнього генпрокурора Пшонки, про дві квартири в елітному житловому комплексі в Києві, про 2 млн. грн., які Бут щороку витрачає на навчання своїх дітей (до речі, старша донька поліцейського начальника здобуває освіту у Великій Британії), про належну Буту базу відпочинку на Бердянській косі тощо

Ось вже два роки засоби масової інформації усіляко цькують активного учасника Революції Гідності – нинішнього заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України Дмитра Бута. І корупціонером його називають, і особистим слідчим Авакова з особливо темних справ, і навіть винятковим хабарником та фальсифікатором. Щоправда, участь у революційних подіях чотирирічної давнини Бут брав з протилежного боку барикад, але саме завдяки йому була розгадана одна з журналістських таємниць – Дмитро Бут у грудні 2013 року знайшов барлогу Інтернет-видання «Цензор.нет» і з’ясував, що воно є партійним органом пропаганди та агітації, а зовсім не витвором незалежної журналістики.

З’ясувалась причина, з якої найближче оточення Авакова – народний депутат Антон Геращенко та Зорян Шкіряк – за лічені хвилини після замаху на Ігоря Мосійчука зробили заяви про те, що вибух влаштовано агентами російських спецслужб.

Останні скандали в передачі «Вечірній прайм» на 112-му каналі – разом з Павлом Кужеєвим, Олексієм Голобуцьким і Дмитром Раїмовим: кривава ДТП в Харкові, затримання в аеропорту народного депутата Розенблата, відмова Міністерства освіти і науки України виконувати Закон України «Про освіту», недавно прийнятий з ініціативи самого Міносвіти тощо.

Президент Порошенко нагородив орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня колишнього суддю Григорія Зубця, який засудив легендарного українського дисидента та правозахисника Валерія Марченка в березні 1984 року до 10 років таборів особливого режиму й 5 років заслання.

Уявляєте, яке комфортне життя тепер почнеться в «моєї нової поліції»? На сьогодні рівень розкриття злочинів і так становить 8 – 10%. А після набуття чинності «судової реформи» він, взагалі, дорівнюватиме нулю. Бо це зараз від слідчих ще вимагають продемонструвати якісь показники роботи, а прокуратура час від часу цікавиться, чи проводяться слідчі дії в тому чи іншому кримінальному провадженні. Зовсім скоро будь-яка діяльність, спрямована на розкриття злочину, втратить сенс: слідчому достатньо буде почекати півроку й справу можна закривати.

І тут орли Матіоса, які не знали про всі ці розклади, беруть і вчиняють диверсію – затримують «Мультика» та кількох людей з його найближчого оточення. А щоби не допустити витоку інформації, не тільки не повідомляють заздалегідь про це генеральному, прости господи, прокурору, але навіть отримують необхідні судові санкції не в Києві чи Миколаєві, а в Маріуполі. І тепер Столярчук у шоці та кричить на нарадах, що його підставили.

Чи буде Коломойський оголошений замовником вбивства Євгена Щербаня (а заодно – і Вадима Гетьмана), залежить лише від нього самого, а точніше – від його бажання виконати обіцянки, дані президенту України напередодні націоналізації «Приватбанку». Тож запасаймося попкорном і чекаймо, коли Генеральна прокуратура запалить циркові вогні чергової вистави.

Як повідомляють джерела в Апеляційному суді м.Києва, колеги люто заздрять Присяжнюку, який взяв на особистий контроль питання якомога скорішої доставки матеріалів справи з Печерського райсуду. Бо кожний зайвий день перебування Волкова за ґратами сприймається як особиста образа його хазяїном – відомим кримінальним авторитетом «Чебою», в миру – Олексієм Чеботарьовим, який успадкував кримінальну імперію покійного «Прища» (Валерій Прищик, вбитий у 2003 році своїми ж соратниками) та досі з-за кордону – бо «Чеба» оголошений у розшук – хазяйнує в спиртовій галузі України.

Володимир Бойко, для Ракурсу Йдеться про одне з найсекретнішних кримінальних проваджень за фактом вимагання директором НАБУ Артемом Ситником хабара в розмірі 1 млн дол.

Ситник та галаслива зграя професійних «громадських активістів», які живуть з того, що розкрадають міжнародну допомогу, виділену Україні на боротьбу з корупцією, не цікавляться реальними джерелами доходу високопоставленого держслужбовця й не бачать підстав для реєстрації щодо Саакашвілі кримінального провадження за статтею «незаконне збагачення».

Можу запропонувати дуже простий критерій того, чи мають відношення якісь «судові реформи» до справжнього реформування українського судочинства й перетворення його на судову гілку влади: якщо перед початком реформ з України буде висланий американський посол, то реформи справжні, а якщо ні – то має місце лише імітація реформ і боротьба за гроші, що обертаються на ринку замовних судових рішень

Рада громадського контролю при НАБУ, згідно з законом, делегує 2 своїх представників для роботи в Дисциплінарній комісії НАБУ. А, відтак, нелегітимність цієї Ради (зокрема, в 2015 році з 15 членів Ради громадського контрою при НАБУ 8 «активістів» потрапили туди незаконно) тягне нікчемність усіх рішень Дисциплінарної комісії НАБУ.

Всі ті спектаклі, які Ситник і Холодницький коять, затримуючи громадян на власний розсуд, навіть не заручившись ухвалою судді Бобровника, рано чи пізно приведуть їх на лаву підсудних

Коли ж нарешті, Ситник пояснить, що там трапилось з «Артемсіллю»? Бо коли НАБУ проводило обшук на підприємстві, Артем Сергійович дуже жваво коментував, а коли керівництво НАБУ справу продало, то він чомусь мовчить. Нехай розповість, як йому важко працювати без Антикорупційного суду.

Пожежа трапилась після ревізії, проведеної на цій базі в лютому 2017 року, у ході якої станом на 1 березня 2017 року було встановлена крадіжка боєприпасів на суму – вдуматись тільки – 400 млн грн

Як могло трапитись, що особа, засуджена судом за скоєння тяжкого злочину, під час відбування іспитового строку отримала мандат народного депутата України?

Люди брешуть, що директор НАБУ Артем Ситник хоче позбутись свого першого заступника Гізо Углави й готовий заради цього навіть злити через приватного підприємця Шабуніна інформацію про наявність в Углави ще двох громадянств, окрім українського, зокрема – громадянства Ізраїлю.

Як тільки суддя почне цікавитись, у чому полягає склад злочину, інкримінованого Насірову, Ситник і Холодницький стануть бігати по телеканалах і волати про необхідність створення особливого, Антикорупційного, суду, де не задаватимуть ніяких запитань, натомість будуть мовчки підписувати принесені з НАБУ папери. А приватний підприємець Шабунін піде ще далі й отримає грант на розробку законопроекту про створення Антикорупційної Адвокатури.

28 лютого 2017 року в Молдові, нарешті, був затриманий підозрюваний у хабарництві суддя Дніпровського районного суду Києва Микола Чаус. З такої нагоди не зайвим буде нагадати, а як так трапилось, що нишпорки Національного антикорупційного бюро України, які цілодобово слідкували за Чаусом, дали можливість хабарнику безперешкодно виїхати з України.

Поздоровляючи Дмитра Олеговича з днем народження, я не бажаю йому щастя – воно в нього є, це директор НАБУ Ситник, який допоміг Шерембею стати членом Ради громадського контролю при НАБУ за підробленими документами. Натомість бажаю побільше грошей. Оскільки громадська діяльність в Україні – це найприбутковіший бізнес.

Через неймовірну кількість сміття й тарганів у головах громадян України, думаю, буде не зайвим опублікувати шматочок мого сьогоднішнього листування з одним давнім товаришем (я його позначив буквою «Т») з приводу того, що коїться на Сході: «блокада» поставок вугілля найманцями Кононенка та обстріл Росією Авдіївського коксохімзаводу.

Ситник заявляє, що не погоджується з тим, що написано в Основному Законі, й публічно обурюється, що слідчі судді відмовляються задовольняти клопотання НАБУ про арешт своїх колег, якщо до клопотання, як того вимагає Конституція, не докладена згода Вищої ради правосуддя.

Очільником одеської філії НАБУ обрано колишнього начальника Слідчого відділу УМВС України у Вінницькій області Дмитра Руденка, який фальсифікував справу проти Дмитра Гройсмана.

Оприлюднений Андрієм Портновим запис вже другої задушевної телефонної розмови між народним депутатом України Сергієм Пашинським і тодішнім першим заступником Дніпропетровської облдержадміністрації Геннадієм Корбаном вимагає докладного коментарю

У судовому засіданні в Окружному адміністративному суді м.Києва, де розглядається позов народного депутата України Ігоря Луценка до директора НАБУ Артема Ситника, 5 грудня 2016 року відбулась подія, наслідки якої можуть вийти далеко за межі цього судового процесу.

Залюбки прокоментую публікацію в Інтернет-виданні «Резонанс», де йдеться про черговий трудовий подвиг нинішнього генпрокурора – широко розрекламоване ним кримінальне провадження відносно голови бучанської міської ради Федорука

Запитання для допиту Януковича варто було б спочатку обговорити на погоджувальній раді ВРУ, а оце саме «звинувачення» – проголосувати в сесійній залі. Бо одним цим коментарем Парубій перетворив звичайну процесуальну дію – допит – на фарс.

Поздоровляю любих друзів і шановних читачів з видатною подією: як повідомив пан президент, з 24 листопада 2016 року Євросоюз, нарешті, запровадив безвізовий режим для туристів з України.

У провадженні Апеляційного суду Київської області перебуває моя апеляційна скарга на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 30 червня 2016 року у справі за позовом Семенченка Семена Ігоровича про захист честі та гідності.

Читацька громадськість, ознайомившись з моєю публікацією про те, як співробітники Оперативно-технічного управління НАБУ слідкували за директором НАБУ Артемом Ситником, мене питає, чи не розглядаю я версію контрспостереження, тобто версію, що це слідкування проводилось з відома Ситника й мало на меті виявити можливе зовнішнє спостереження за паном директором? Відповідаю: ні, не розглядаю. І ось чому.

Оскільки я не дивлюсь телевізор з 1998 року, маю запитання до любих друзів і шановних читачів – а в якості кого регулярно на передачі «Шустер LIVE» запрошують приватного підприємця Шабуніна?

Як біограф роти патрульної служби «Торнадо» хочу зазначити, що Олександр Андрійович Пугачов, 16 січня 1983 року народження, який 25 вересня 2016 року в Дніпрі розстріляв екіпаж поліції – це колишній співробітник міліції, якого Аваков прийняв на службу й зарахував до роти патрульної служби «Торнадо» ГУ МВС України в Луганській області попри колишню судимість і причетність до діяльності організованого злочинного угруповання

Все логічно: військовий прокурор сил АТО Костянтин Кулик, якого НАБУ підозрює в незаконному збагаченні, вимагає від НАБУ відкрити аналогічне кримінальне провадження відносно народного депутата Сергія Лещенка та провести слідчі дії, аналогічні тим, що були вчинені відносно Кулик

Одним зі своїх перших розпоряджень новий генпрокурор Юрій Луценко закрив кримінальне провадження, що розслідувалось у Генпрокуратурі через зникнення понад 2 млн. доларів, виділених Урядом США Уряду України на проведення реформування органів прокуратури. Жодна копійка чи цент так і не потрапили в ГПУ, натомість «програмою реформ» було передбачено, що ці кошти надійдуть на рахунок псевдо-громадської організації «Центр протидії корупції» та Одеської обласної державної адміністрації

Продовжуючи надавати безкоштовну правову допомогу керівництву Генеральної прокуратури України, хочу розповісти Валентині Теличенко у зв’язку з чим виникли проблеми з її призначенням на посаду заступника генерального прокурора України